Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріус вчиняє виконавчий напис, яка є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби України або приватними виконавцями.
Для звернення стягнення на заставне майно або інше майно кредитори активно використовують виконавчий напис нотаріуса. На відміну від судових розглядів, такий механізм дозволяє їм швидко відібрати майно у боржника, уникнувши «процесуальних диверсій». Однак юристи вже відшукали лазівки, які допомагають позичальникам оскаржити і цю процедуру. «Виконавчий напис нотаріуса оскаржується найбільш часто і досить успішно. Це пов’язано з неоднозначністю цієї процедури і її протиріччям законодавству. Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Однак виконавчий напис рішенням суду не є ».
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
Для оскарження до суду необхідно подати позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Як правило, на першому судовому засіданні суд витребує докази – повний пакет документів наданих кредитором нотаріуса, на підставі яких він вчинив виконавчий напис.
В судовому засіданні повинні бути встановлені наступні фактичні дані:
- Наявність письмового вимоги про повернення позикових коштів боржником
- Наявність письмової вимоги про усунення порушення з розрахунком суми заборгованості та посиланнями на договору і зобов’язання боржника пере стягувачем
Якщо в судовому засіданні буде встановлено, що в справі відсутні докази повідомлення іпотекодавця про порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором, а позичальника про наявність у нього заборгованості за кредитним договором та попередження про необхідність усунення порушення, вчинення нотаріусом виконавчого напису буде визнано таким, що суперечить закону .
Як показує судова практика, нотаріуси часто чинять виконавчі написи на кредитних договорах, договорах іпотеки та застави з порушенням чинного законодавства України.