1.1. Що таке договір і навіщо його потрібно правильно складати

Договір є одним із основних інструментів регулювання цивільних та господарських відносин. Саме договором сторони визначають, що кожна з них повинна зробити, у який строк, за яку плату, у якому порядку та що відбуватиметься у разі порушення домовленостей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Однак сам факт підписання документа ще не означає, що договір належним чином захищає інтереси сторін.

На практиці проблеми найчастіше виникають не через відсутність договору, а через те, що його положення сформульовані занадто загально, допускають різне тлумачення, не визначають порядок виконання зобов’язань або не встановлюють наслідків порушення.

Тому професійне складання договору — це не механічне заповнення готового шаблону реквізитами. Це юридичне моделювання майбутніх правовідносин.

1.2. Основний принцип: договір має відповідати домовленості сторін

Одним із фундаментальних принципів договірного права є свобода договору.

Сторони, як правило, вільні укладати або не укладати договір, обирати контрагента, визначати вид договору та погоджувати його умови в межах, встановлених законом.

Хороший договір — це не той, який містить якомога більше сторінок.

Хороший договір — це договір, який максимально точно відображає реальну домовленість сторін і водночас передбачає юридичні наслідки можливих проблем.

Наприклад, недостатньо написати: «Орендар сплачує орендну плату щомісяця». Практичний договір має визначати розмір орендної плати, дату платежу, порядок розрахунків, можливість зміни плати та наслідки прострочення.

1.3. З чого починати підготовку договору

Професійна підготовка договору повинна починатися з аналізу самої операції.

Перед складанням договору необхідно відповісти щонайменше на такі питання:

Хто є сторонами договору?

Що саме є предметом договору?

Що повинна зробити кожна сторона?

Скільки це коштує?

Що відбуватиметься у разі порушення договору?

Саме відповіді на ці питання формують основу майбутнього договору.

1.4. Перевірка сторін договору

До підписання договору необхідно переконатися, що контрагент існує, має необхідний статус і має право укладати відповідний договір.

Для юридичної особи доцільно перевірити відомості в ЄДР, актуальність керівника, повноваження керівника, установчі документи — у необхідних випадках, наявність обмежень щодо укладення правочинів та необхідність отримання погоджень.

1.5. Істотні умови договору

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

До них належать умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні, умови, необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Тому перед підписанням договору необхідно визначити, які саме умови є істотними для конкретного виду договору.

1.6. Структура професійного договору

У більшості випадків договір доцільно будувати за логічною структурою: назва; місце та дата; преамбула; предмет; права та обов’язки; ціна та розрахунки; строк; відповідальність; зміна та припинення; вирішення спорів; форс-мажор; інші умови; реквізити та підписи.

1.7. Договір потрібно писати так, щоб його можна було виконати

Одна з головних помилок під час складання договорів — використання декларативних формулювань.

Замість загального положення «Сторони зобов’язуються своєчасно виконувати свої зобов’язання» доцільно встановити конкретний строк і спосіб виконання.

Чим конкретнішим є договір, тим менше простору залишається для різного тлумачення його положень.

1.8. Необхідно передбачати проблемні ситуації

Під час складання договору потрібно поставити питання: що буде, якщо друга сторона не виконає свої зобов’язання?

Необхідно заздалегідь передбачити прострочення оплати, прострочення поставки, неналежну якість, втрату або пошкодження майна, невиконання робіт, відмову від підписання акта, зміну реквізитів, неможливість виконання та виникнення спору.

Договір повинен працювати не тільки тоді, коли сторони співпрацюють без проблем, а насамперед тоді, коли між ними виникає конфлікт.

1.9. Типові помилки при укладанні договорів

Найбільш поширеними є: використання шаблону без адаптації; неправильне зазначення реквізитів; відсутність підтвердження повноважень підписанта; нечіткий опис предмета; відсутність конкретного строку; невизначений порядок розрахунків; відсутність відповідальності; суперечність між пунктами; відсутність порядку розірвання; неврегульований порядок повідомлень; невідповідність додатків тексту договору.

1.10. Практичне правило юриста

Перед передачею договору на підпис доцільно перевірити сторони, повноваження, предмет, істотні умови, ціну, строки, права та обов’язки, відповідальність, порядок зміни та припинення, додатки, реквізити, нумерацію, дати та суми.

1.11. Форма договору: усна, письмова та електронна

Перш ніж приступати до підготовки тексту договору, необхідно визначити, у якій формі він має бути укладений.

Цивільне законодавство України допускає усну та письмову, у тому числі електронну, форму правочину, якщо законом не встановлено інше. Для окремих видів договорів закон встановлює обов’язкову письмову або нотаріальну форму.

Письмова форма забезпечує фіксацію домовленостей сторін і значно полегшує доказування їх змісту.

Сучасний договір дедалі частіше укладається без паперу. У договорі доцільно заздалегідь передбачити електронні адреси сторін, систему електронного документообігу, вид електронного підпису, порядок направлення документів та момент їх отримання.

1.12. Коли договір необхідно посвідчувати нотаріально

Загальне правило полягає в тому, що письмовий правочин підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Необхідно розрізняти письмову форму договору, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію прав. Це різні юридичні процедури, і одна з них не завжди замінює іншу.

1.13. Підписання договору та перевірка повноважень

Перед підписанням необхідно встановити: хто підписує договір, від чийого імені, на якій підставі та чи має ця особа право укладати саме такий договір.

Особливу увагу необхідно приділяти договорам, які мають значну вартість або створюють істотні майнові зобов’язання.

1.14. Договір від імені юридичної особи

Під час укладання договору юридичною особою необхідно правильно зазначити її реквізити: повне найменування, організаційно-правову форму, код ЄДРПОУ, місцезнаходження, дані керівника, підставу повноважень та інші реквізити, що мають значення для конкретного договору.

1.15. Договір за довіреністю

Якщо договір підписує представник, необхідно перевірити дату видачі довіреності, строк її дії, особу, яка її видала, та конкретні повноваження представника.

Документ повинен підтверджувати не просто існування представника, а його право здійснити конкретну юридично значиму дію.

1.16. Що обов’язково перевірити перед підписанням договору

Перед підписанням доцільно провести фінальну перевірку юридичної, предметної, ризикової та технічної частини договору.

Юридична перевірка: відповідність законодавству.

Предметна перевірка: відповідність фактичній операції.

Ризикова перевірка: наслідки порушення контрагентом.

Технічна перевірка: дати, суми, реквізити, нумерація та додатки.

1.17. Додатки до договору

До договору можуть додаватися акти приймання-передачі, технічні характеристики, специфікації, кошториси, графіки, плани, переліки майна, технічні завдання та інші документи.

Якщо договір містить посилання на додаток, необхідно перевірити, чи існує такий додаток і чи відповідає його зміст основному тексту договору.

1.18. Внутрішня узгодженість договору

Професійно складений договір не повинен містити взаємних суперечностей.

Фінальна перевірка повинна включати не тільки перевірку кожного пункту окремо, а й перевірку договору як єдиного документа.

1.19. Просте правило для перевірки кожного пункту

Під час юридичної перевірки кожного положення договору корисно поставити п’ять запитань:

ХТО? — хто повинен виконати дію?

ЩО? — що саме потрібно зробити?

КОЛИ? — у який строк?

ЯК? — яким способом?

ЩО БУДЕ, ЯКЩО НЕ ВИКОНАТИ? — які наслідки порушення?

1.20. Фінальна перевірка договору перед підписанням

Перед підписанням договору юрист повинен провести його перевірку щонайменше у чотирьох площинах: юридичній, предметній, ризиковій та технічній.

Саме поєднання цих чотирьох видів перевірки дозволяє перетворити звичайний шаблон на робочий юридичний документ.

Висновок до розділу 1

Договір необхідно розглядати не просто як документ, який сторони підписують для підтвердження домовленості.

Договір — це механізм розподілу прав, обов’язків, ризиків та відповідальності між сторонами.

Основні правила якісного договору: правильно визначити сторони; перевірити повноваження підписантів; чітко визначити предмет; погодити істотні умови; конкретно визначити права та обов’язки; встановити строки; визначити ціну та порядок розрахунків; передбачити відповідальність; врегулювати порядок зміни та припинення; перевірити весь договірний пакет перед підписанням.

Для окремих видів договорів необхідно додатково застосовувати спеціальні норми Цивільного кодексу України та інших законів.

Цивільний кодекс України: ст. 651–654 — зміна і розірвання договору та їх форма.

Цивільний кодекс України: ст. 638 — укладення договору; ст. 639 — форма договору; ст. 640 — момент укладення договору; ст. 641–642 — оферта та акцепт.

Цивільний кодекс України: ст. 626 — поняття договору; ст. 627 — свобода договору; ст. 628 — зміст договору; ст. 629 — обов’язковість договору.

Нормативна база та ключові статті

2.1. Чому перевірка контрагента є частиною підготовки договору

Підготовка договору не повинна починатися з його тексту.

Перш ніж погоджувати умови майбутньої угоди, необхідно з’ясувати, з ким саме укладається договір і чи здатний контрагент належним чином виконати взяті на себе зобов’язання.

Навіть ідеально складений договір не гарантує отримання результату, якщо контрагент фактично не здійснює діяльності, має значні борги, перебуває у процедурі припинення, має проблеми з повноваженнями керівника або не має необхідних ресурсів.

Тому перевірка контрагента є частиною юридичної роботи з підготовки договору.

2.2. Що саме потрібно з’ясувати про контрагента

Юрист повинен розуміти, який ризик він перевіряє.

У загальному випадку необхідно встановити: хто є контрагентом; чи існує він; хто має право діяти від його імені; чи має він право укладати конкретний договір; чи здатний виконати договір; чи існують обставини, які створюють підвищений ризик.

2.3. Перевірка юридичної особи в ЄДР

Першим джерелом інформації про юридичну особу має бути Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Необхідно перевірити повне найменування, код ЄДРПОУ, місцезнаходження, дату державної реєстрації, статус юридичної особи, керівника, інформацію про припинення або реорганізацію, види економічної діяльності та інші відомості, які можуть мати значення для конкретного договору.

Інформацію бажано перевіряти безпосередньо перед укладенням договору, особливо якщо між погодженням тексту та підписанням минув певний час.

2.4. Перевірка статусу юридичної особи

Особливу увагу необхідно звертати на статус юридичної особи.

Необхідно з’ясувати, чи юридична особа діюча, чи перебуває у процесі припинення або реорганізації, чи прийнято щодо неї рішення про припинення та чи проводяться інші реєстраційні дії.

Чим довший строк договору та чим більший обсяг зобов’язань, тим глибшою повинна бути перевірка статусу контрагента.

2.5. Перевірка керівника та особи, яка підписує договір

Необхідно встановити особу, яка буде підписувати договір.

Якщо це керівник юридичної особи, перевіряється його статус та повноваження. Якщо договір підписує представник, необхідно перевірити документ, що підтверджує представництво, його строк дії та межі повноважень.

Питання повинно звучати не просто «Чи може ця особа підписувати договори?», а «Чи може ця особа підписати саме цей договір, саме на таких умовах і саме на таку суму?».

2.6. Перевірка статуту та внутрішніх обмежень

У випадках, коли це має значення для правочину, необхідно ознайомитися зі статутом юридичної особи.

Особливо важливо перевіряти положення щодо повноважень керівника, значних правочинів, правочинів із заінтересованістю, необхідності погодження правочину учасниками, розпорядження майном та інших обмежень.

Під час укладення договорів на значні суми або щодо цінного майна перевірка внутрішніх повноважень набуває особливого значення.

2.7. Якщо контрагент не надає статут

Відмова контрагента надати статут сама по собі ще не означає порушення закону або недобросовісність.

Однак якщо відомості зі статуту мають значення для перевірки повноважень або законності правочину, така відмова повинна враховуватися під час оцінки ризику.

У такій ситуації можна запросити витяг або відомості з ЄДР, документ про призначення керівника, довіреність, рішення учасників про погодження правочину або інший документ, який підтверджує повноваження.

2.8. Практичний приклад

Підприємство планує укласти договір поставки на суму 5 млн грн. Контрагент повідомляє, що договір підпише директор.

Під час перевірки виявляється, що директор дійсно зареєстрований як керівник, але статут передбачає спеціальний порядок погодження значних правочинів.

У такому випадку необхідно отримати документ, який підтверджує належне погодження правочину.

Підтвердження особи директора не завжди дорівнює підтвердженню його повноважень на конкретний правочин.

2.9. Перевірка ФОП

Якщо контрагентом є фізична особа — підприємець, необхідно перевірити ПІБ, факт державної реєстрації, статус ФОП, дату реєстрації, види економічної діяльності, податковий статус — якщо він має значення, наявність відповідних дозвільних документів, судові спори та виконавчі провадження.

Особливу увагу потрібно приділяти відповідності фактичної діяльності предмету договору.

2.10. Результат перевірки: не просто інформація, а висновок про ризик

Результатом перевірки контрагента не повинна бути просто папка з документами. Юрист повинен сформулювати висновок.

Низький ризик: істотних негативних факторів не виявлено.

Середній ризик: виявлені окремі обставини, які потребують додаткового врегулювання договором.

Високий ризик: виявлені обставини, які можуть істотно перешкоджати виконанню договору.

У такому випадку необхідно змінити умови, вимагати забезпечення, встановити попередню оплату, передбачити гарантії, отримати додаткові документи або відмовитися від укладення договору.

Чек-лист 2.1. Базова перевірка контрагента

Що перевірити

Результат

Найменування / ПІБ

☐

Код ЄДРПОУ / дані ФОП

☐

Статус

☐

Керівник

☐

Повноваження підписанта

☐

Види діяльності

☐

Статутні обмеження

☐

Необхідність погодження правочину

☐

Ліцензії / дозволи

☐

Судові спори

☐

Виконавчі провадження

☐

Санкційні ризики

☐

Майновий та фінансовий ризик

☐

Загальний висновок

☐

РОБОЧА РЕДАКЦІЯ КНИГИ

Розділи 1–2 збережено для подальшого продовження.

Для ліцензованих або регульованих видів діяльності необхідно перевіряти спеціальний закон та відомості про відповідний дозвільний/ліцензійний статус.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» № 755-IV — відомості ЄДР та державна реєстрація.

Цивільний кодекс України: ст. 244–250 — представництво та довіреність.

Цивільний кодекс України: ст. 80–92 — юридичні особи, їх правоздатність та органи; ст. 92 — здійснення цивільних прав та обов’язків юридичної особи.

Нормативна база та ключові статті

3.1. Значення предмета договору

Предмет договору відповідає на головне питання: про що саме домовилися сторони. Він повинен дозволяти однозначно встановити, який товар передається, яке майно передається у користування, які роботи виконуються або які послуги надаються.

3.2. Предмет та істотні умови

Предмет є однією з істотних умов договору. За статтею 638 Цивільного кодексу України істотними є умови про предмет, умови, визначені законом як істотні, необхідні для відповідного виду договору, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

3.3. Як формулювати предмет

Для товару доцільно зазначати найменування, модель, характеристики, кількість, комплектність та інші ознаки. Для робіт і послуг — вид, обсяг, результат, строки та порядок приймання.

3.4. Опис майна

У договорах щодо нерухомості, транспорту, обладнання та іншого майна необхідно використовувати дані, які дозволяють точно ідентифікувати об’єкт. За потреби додаються план, експлікація, схема або специфікація.

3.5. Роботи та послуги

У договорі на виконання робіт або надання послуг необхідно визначити обсяг, зміст, результат, строки, вимоги до якості та порядок приймання. Значний обсяг доцільно деталізувати у технічному завданні.

3.6. Кількість, асортимент і якість

Для товарів визначаються одиниця виміру, кількість та асортимент. Якість бажано визначати через конкретні стандарти, технічні умови, характеристики виробника або інші об’єктивні критерії.

3.7. Строк

Не слід використовувати лише слова «своєчасно» або «у найкоротший строк», якщо можна встановити конкретний строк або подію, від якої він обчислюється.

3.8. Додатки

Специфікації, технічні завдання, графіки та акти можуть деталізувати предмет. У договорі потрібно визначити їх статус.

3.9. Типові помилки

Небезпечними є нечіткий предмет, копіювання старого шаблону, відсутність додатків, суперечності між договором і фактичним об’єктом.

3.10. Чек-лист

☐ Предмет визначений однозначно. ☐ Характеристики перевірені. ☐ Кількість і якість визначені. ☐ Строк визначений. ☐ Додатки існують і відповідають тексту. ☐ Немає посилань на неіснуючі документи.

3.11. Висновок

Якщо предмет неможливо однозначно уявити, описати та перевірити, його необхідно доопрацювати. Точний предмет зменшує ризик спору та полегшує доказування виконання.

Для окремих предметів договору можуть застосовуватися спеціальні закони, технічні регламенти, стандарти та підзаконні нормативні акти.

Для купівлі-продажу: ст. 655 та наступні; для поставки — ст. 712 та наступні; для підряду — ст. 837 та наступні; для надання послуг — ст. 901 та наступні.

Цивільний кодекс України: ст. 639–640 — форма та момент укладення договору.

Цивільний кодекс України: ст. 628 — зміст договору; ст. 638 — істотні умови договору та момент укладення.

Нормативна база та ключові статті

4.1. Значення фінансових умов

Фінансові положення повинні визначати не лише суму, а механізм руху коштів: підставу платежу, строк, спосіб, реквізити та наслідки прострочення.

4.2. Ціна

Залежно від договору можна встановлювати загальну вартість, ціну одиниці, погодинну ставку, щомісячну плату, ціну етапу, партії або формулу розрахунку.

4.3. Аванс

Необхідно визначити розмір авансу, строк сплати, призначення платежу, строк виконання після отримання коштів та порядок повернення у разі невиконання.

4.4. Післяплата

Якщо оплата залежить від акта, слід встановити строк його підписання, порядок зауважень та процедуру приймання.

4.5. Строк оплати

Фраза «оплата здійснюється своєчасно» є недостатньою. Потрібно визначити конкретний строк і подію, від якої він обчислюється.

4.6. ПДВ

Необхідно чітко визначити, чи включений ПДВ до ціни. Формулювання має відповідати фактичному податковому статусу сторони та операції.

4.7. Зміна ціни та індексація

Якщо ціна може змінюватися, визначаються підстави, порядок ініціювання, формула або критерій та момент застосування нової ціни.

4.8. Валютне застереження

Якщо ціна пов’язана з іноземною валютою, потрібно визначити валюту, валюту платежу, курс, дату його визначення та джерело курсу з урахуванням законодавства.

4.9. Прострочення

Потрібно визначити, за яке порушення застосовується відповідальність, з якого дня вона нараховується, від якої суми та в якому розмірі.

4.10. Етапні платежі

У великих договорах оплату доцільно пов’язувати з етапами та конкретними подіями: завершенням етапу, актом або передачею результату.

4.11. Чек-лист

☐ Сума визначена. ☐ ПДВ визначено. ☐ Строк оплати визначено. ☐ Аванс і остаточний розрахунок визначені. ☐ Реквізити перевірені. ☐ Зміна ціни врегульована. ☐ Прострочення врегульовано.

4.12. Висновок

У договорі не повинно залишатися невизначеності щодо того, хто, коли, скільки, за що і на яких умовах повинен сплатити.

Якщо ціна або розрахунки прив’язані до іноземної валюти, необхідно враховувати вимоги валютного законодавства України.

Податковий кодекс України — положення щодо ПДВ, податкових накладних, бази оподаткування та інших податкових наслідків операції.

Цивільний кодекс України: ст. 692 — оплата товару; для підряду — ст. 843–854; для послуг — ст. 903–904.

Цивільний кодекс України: ст. 632 — ціна договору; ст. 533 — валюта виконання грошового зобов’язання; ст. 625 — відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Нормативна база та ключові статті

5.1. Значення прав та обов’язків

Цей розділ перетворює загальну домовленість на конкретний алгоритм поведінки сторін.

5.2. Право та обов’язок

Обов’язок означає необхідність вчинити певну дію або утриматися від неї. Право означає можливість вимагати певної поведінки або користуватися передбаченим договором механізмом.

5.3. Як формулювати обов’язок

Формулювання повинно відповідати на питання: хто, що, коли, де та яким способом повинен зробити.

5.4. Основні та додаткові обов’язки

Основний обов’язок безпосередньо пов’язаний із предметом договору. Додаткові забезпечують належне виконання основного: передача документів, інформації, доступу, інструкцій тощо.

5.5. Взаємні обов’язки

Якщо виконання одного обов’язку залежить від дії іншої сторони, це потрібно прямо передбачити. Наприклад, строк поставки може обчислюватися з дати отримання авансу.

5.6. Умови виконання

Якщо виконання залежить від події або документа, необхідно встановити таку умову та момент початку перебігу строку.

5.7. Документи та інформація

Доцільно передбачити право вимагати необхідні документи та інформацію і обов’язок іншої сторони надати їх у визначений строк.

5.8. Сприяння виконанню

Кожна сторона повинна своєчасно здійснювати необхідні зустрічні дії та не створювати перешкод для виконання договору.

5.9. Односторонні права

Право на вимогу документів, перевірку, усунення недоліків або інші дії повинно бути конкретним та узгоджуватися із законом.

5.10. Повідомлення про порушення

Доцільно визначити строк, форму та спосіб повідомлення про порушення і порядок реагування.

5.11. Узгодженість

Строк повідомлення, строк усунення недоліків та строк виконання не повинні суперечити один одному.

5.12. Типові помилки

Найпоширеніші помилки: загальні формулювання, відсутність строків, невизначеність способу виконання, відсутність зустрічних обов’язків та суперечності між пунктами.

5.13. Практичний приклад

Положення «Замовник зобов’язаний надати всю необхідну інформацію» краще конкретизувати: перелік інформації, форму, строк та спосіб передачі.

5.14. Чек-лист

☐ Основні обов’язки конкретні. ☐ Строки визначені. ☐ Спосіб виконання визначений. ☐ Зустрічні дії передбачені. ☐ Порядок повідомлень визначений. ☐ Права сформульовані конкретно. ☐ Суперечностей немає.

5.15. Практична рекомендація юриста

Складіть таблицю: «Сторона — дія — строк — спосіб — результат — наслідок невиконання». Якщо один елемент неможливо визначити, пункт потребує доопрацювання.

5.16. Висновок

Права та обов’язки повинні перетворювати загальну домовленість на конкретний алгоритм поведінки. Якісний договір дозволяє кожній стороні розуміти не тільки те, що вона повинна зробити, а й те, що вона може вимагати від контрагента.

Цивільний кодекс України: ст. 629 — обов’язковість договору.

Цивільний кодекс України: ст. 610–612 — порушення зобов’язання, прострочення боржника.

Цивільний кодекс України: ст. 530 — строк виконання зобов’язання; ст. 531 — дострокове виконання; ст. 532 — місце виконання.

Цивільний кодекс України: ст. 509 — поняття зобов’язання; ст. 526 — належне виконання; ст. 527 — виконання особисто або через іншу особу у передбачених випадках.

Нормативна база та ключові статті

6.1. Значення строку дії договору

Строк дії договору визначає період, протягом якого договір створює для сторін передбачені ним права та обов’язки. Водночас строк дії договору не завжди збігається зі строком виконання окремого зобов’язання.

Юрист повинен окремо визначити: коли договір набирає чинності, до якої дати або події він діє та які положення продовжують діяти після припинення.

6.2. Коли договір набирає чинності

У договорі доцільно прямо визначати момент набрання ним чинності: дату підписання, іншу визначену сторонами дату або інший юридично визначений момент.

Практичне правило: не залишайте момент початку дії договору на припущення.

6.3. Строк виконання та строк дії — різниця

Строк дії договору і строк виконання конкретного обов’язку — різні поняття. Договір може діяти до 31 грудня, а обов’язок оплатити вже отриманий товар виконуватися протягом 10 банківських днів.

Продовження: Частина 2 практичного посібника зі складання та перевірки договорів буде опублікована в наступній публікації.

Тому окремо перевіряйте строки поставки, виконання робіт, надання послуг, оплати, приймання та усунення недоліків.

6.4. Визначення конкретної дати

Найпростішим способом є зазначення календарної дати: «Договір діє до 31 грудня 2026 року включно».

Для договорів оренди, абонентського обслуговування та інших тривалих відносин бажано зазначати початок і закінчення строку.

6.5. Визначення строку через подію

Якщо строк пов’язаний з подією, вона повинна бути максимально конкретною. Не варто писати лише «після завершення робіт» без визначення, як встановлюється факт завершення.

Краще пов’язувати подію з актом, повідомленням, рішенням або іншим чітко визначеним документом.

6.6. Автоматична пролонгація

Умова про автоматичне продовження повинна визначати строк продовження, кінцевий строк для повідомлення про відмову, форму та спосіб повідомлення.

Практичне правило: фраза «договір автоматично продовжується» без механізму дії створює ризик спору.

6.7. Порядок продовження договору

Якщо автоматичної пролонгації немає, сторони можуть передбачити укладення додаткової угоди. Доцільно визначити, за скільки днів до закінчення строку сторона повинна запропонувати продовження.

Для довгострокових договорів варто передбачити також порядок погодження нової ціни та інших умов.

6.8. Зміна договору за згодою сторін

Зміна договору за загальним правилом оформлюється за домовленістю сторін у належній формі. Потрібно перевірити закон та сам договір на предмет спеціального порядку внесення змін.

Після зміни одного пункту перевіряйте всі пов’язані положення.

6.9. Додаткова угода

Додаткова угода повинна чітко визначати, який пункт змінюється і в якій редакції.

Наприклад: «Пункт 5.2 Договору викласти в такій редакції: …». Після внесення змін необхідно перевірити нумерацію та всі посилання на змінений пункт.

6.10. Одностороння зміна умов — межі та ризики

Одностороння зміна умов не повинна презюмуватися. Її можливість має випливати із закону або погодженого сторонами механізму.

Якщо передбачено односторонню зміну ціни, тарифу чи іншої умови, потрібно визначити підставу, порядок повідомлення та момент набрання змінами чинності.

6.11. Розірвання договору

Договірні відносини можуть припинятися у зв’язку із закінченням строку, за домовленістю сторін, у випадках, передбачених законом або договором, а також за рішенням суду у передбачених законом випадках.

Доцільно визначити порядок повідомлення, оформлення розірвання та завершення взаєморозрахунків.

6.12. Одностороння відмова — коли можлива

Одностороння відмова від договору або зобов’язання можлива не в усіх випадках. Її допустимість залежить від закону, виду договору та його умов.

Якщо таке право передбачається, слід визначити підстави, строк попередження, спосіб повідомлення та момент припинення.

6.13. Наслідки припинення

При припиненні договору потрібно визначити долю вже виконаних і невиконаних зобов’язань. Припинення договору не слід автоматично ототожнювати з припиненням усіх вимог, що виникли до цього моменту.

Особливу увагу приділіть оплаті, відповідальності за вже допущені порушення, поверненню майна та документів.

6.14. Розрахунки після припинення

Договір повинен містити механізм остаточного розрахунку: строк оплати, порядок підтвердження виконання, повернення авансу або переплати.

Практичне правило: після припинення договору сторони повинні чітко розуміти, хто, скільки і в який строк має сплатити.

6.15. Повернення майна та документів

Якщо передавалися речі, обладнання, документи, ключі, носії інформації або доступи, потрібно передбачити порядок їх повернення.

Бажано визначити строк повернення, спосіб передачі та документ, яким воно підтверджується.

6.16. Збереження окремих положень після припинення

Окремі умови можуть за своєю природою діяти після припинення основного договору: конфіденційність, відповідальність за вже допущені порушення, розрахунки, порядок вирішення спорів тощо.

Якщо сторони хочуть прямо зберегти певну умову, це бажано зазначити окремим пунктом.

6.17. Типові помилки

Найпоширеніші помилки: не визначено момент набрання чинності; змішані строк дії та строки виконання; нечітка пролонгація; не встановлено строк повідомлення; додаткова угода не враховує пов’язані пункти; не визначено остаточний розрахунок; не врегульовано повернення майна; одностороння відмова передбачена без чіткої процедури.

6.18. Практичний приклад

У договорі зазначено: «Договір діє один рік та автоматично продовжується».

Цього недостатньо: незрозуміло, на який строк він продовжується, коли можна заявити про припинення, яким способом надсилається повідомлення та скільки разів можлива пролонгація.

Безпечніше повністю описати механізм продовження та повідомлення.

6.19. Чек-лист

Перед підписанням перевірте:

□ дату набрання чинності;

□ кінцеву дату або порядок визначення строку;

□ строки виконання основних обов’язків;

□ порядок продовження;

□ умови автоматичної пролонгації;

□ строк і форму повідомлення;

□ порядок внесення змін;

□ порядок розірвання;

□ умови односторонньої відмови, якщо вона допускається;

□ остаточні розрахунки;

□ повернення майна та документів;

□ положення, які діють після припинення.

6.20. Висновок

Строкові умови договору повинні створювати зрозумілу часову конструкцію: початок дії — виконання — можливе продовження — зміна — припинення — завершення розрахунків.

Професійний договір не просто встановлює дату закінчення. Він визначає алгоритм дій сторін у кожній точці, коли договірні відносини змінюються або завершуються.

Для окремих договорів застосовуються спеціальні правила щодо строку, пролонгації та припинення.

Цивільний кодекс України: ст. 653 — правові наслідки зміни або розірвання договору; ст. 654 — форма зміни або розірвання договору.

Цивільний кодекс України: ст. 651 — підстави зміни або розірвання договору; ст. 652 — зміна або розірвання у зв’язку з істотною зміною обставин.

Цивільний кодекс України: ст. 530 — строк виконання зобов’язання; ст. 631 — строк договору.

Нормативна база та ключові статті

7.1. Значення відповідальності у договорі

Відповідальність є одним із головних механізмів забезпечення належного виконання договору. Її завдання полягає не лише в покаранні порушника, а й у тому, щоб сторони заздалегідь розуміли наслідки невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків.

Професійно складений договір повинен відповідати на питання: яке порушення вважається істотним, які наслідки воно має, як обчислюється відповідальність та як сторона може реалізувати своє право на відшкодування.

7.2. Основні види відповідальності

У договорі можуть передбачатися різні правові наслідки порушення зобов’язань. Залежно від конкретних правовідносин це можуть бути неустойка, штраф, пеня, відшкодування збитків, сплата процентів та інші наслідки, передбачені законом або договором.

Юрист повинен перевіряти не лише назву санкції, а й підстави її застосування, порядок розрахунку та можливість одночасного застосування кількох способів відповідальності.

7.3. Неустойка, штраф і пеня

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов’язання та може мати форму штрафу або пені. Штраф, як правило, встановлюється у фіксованому розмірі або у відсотках від визначеної суми, а пеня пов’язується з простроченням та обчислюється за певний період.

Формулювання повинно дозволяти однозначно провести розрахунок.

7.4. Як правильно встановити пеню

Якщо договором передбачена пеня за прострочення, потрібно визначити базу її нарахування, розмір та період нарахування.

Наприклад, недостатньо написати: «За прострочення сплачується пеня». Потрібно визначити, від якої суми вона обчислюється, за кожен день чи інший період, а також які правила застосовуються до дня фактичного виконання.

7.5. Штраф за порушення договору

Штраф доцільно пов’язувати з конкретним порушенням. Наприклад: неподання документів, порушення строку поставки, передача товару неналежної якості або невиконання певного обов’язку.

Не рекомендується встановлювати одну загальну санкцію за «будь-яке порушення договору», якщо це не дозволяє зрозуміло визначити порядок її застосування.

7.6. Збитки та їх відшкодування

Відповідальність за договором може включати відшкодування збитків у випадках та порядку, передбачених законом або договором.

При підготовці договору варто визначити, які документи можуть підтверджувати понесені витрати, порядок пред’явлення вимоги та строк її розгляду. Водночас договірне формулювання не повинно суперечити імперативним нормам законодавства.

7.7. Співвідношення штрафних санкцій і збитків

Окремо потрібно перевіряти, чи стягуються передбачені договором штрафні санкції незалежно від збитків, чи збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою, або застосовується інший передбачений законом чи договором порядок.

Це питання не варто залишати без уваги, оскільки воно безпосередньо впливає на розмір потенційних вимог.

7.8. Відповідальність за прострочення оплати

Для грошових зобов’язань доцільно окремо визначати наслідки прострочення оплати: пеню, штраф, проценти або інші передбачені законом наслідки.

При цьому необхідно перевіряти, чи відповідає погоджений сторонами механізм вимогам чинного законодавства та чи немає спеціального правового режиму для відповідного виду зобов’язання.

7.9. Відповідальність за прострочення поставки або виконання робіт

Якщо строк є істотною умовою виконання, договором доцільно встановити конкретні наслідки прострочення.

Важливо пов’язати санкцію з чітко визначеним строком. Якщо строк поставки визначений нечітко, неможливо надійно встановити момент початку прострочення.

7.10. Відповідальність за неналежну якість

Для товарів, робіт та послуг потрібно визначити, що вважається неналежною якістю та які наслідки має встановлення недоліків.

Залежно від предмета договору це може бути усунення недоліків, заміна, повторне виконання, зменшення ціни, відшкодування витрат або інший передбачений законом чи договором спосіб.

7.11. Обмеження відповідальності

Сторони іноді встановлюють граничний розмір відповідальності, наприклад певний відсоток від вартості договору.

Таке положення потрібно перевіряти особливо уважно: воно не повинно суперечити імперативним нормам законодавства та не може автоматично виключати відповідальність там, де закон не дозволяє її обмежувати.

7.12. Винятки з обмеження відповідальності

Якщо договір містить ліміт відповідальності, доцільно прямо визначити випадки, на які цей ліміт не поширюється, якщо це відповідає закону та домовленості сторін.

Наприклад, сторони можуть окремо врегулювати наслідки умисного порушення, порушення конфіденційності або інших спеціальних обов’язків.

7.13. Форс-мажор і відповідальність

Форс-мажорні обставини не слід ототожнювати з автоматичним звільненням від усіх договірних обов’язків. У договорі потрібно визначити порядок повідомлення про такі обставини, підтвердження їх настання та наслідки для виконання конкретного зобов’язання.

Юрист повинен відокремлювати факт існування обставини від питання її впливу на можливість виконання конкретного зобов’язання.

7.14. Повідомлення про порушення

Договором доцільно передбачити порядок повідомлення про порушення: форму, канал зв’язку, строк направлення та інформацію, яку має містити повідомлення.

Це особливо важливо, коли право на санкцію або іншу вимогу залежить від своєчасного повідомлення.

7.15. Порядок пред’явлення вимоги

Якщо договором встановлюється претензійний або інший договірний порядок звернення, потрібно чітко визначити його етапи.

Вимога повинна дозволяти встановити: хто її направив, у зв’язку з яким порушенням, яку суму або дію вимагають, у який строк має бути виконано вимогу та які документи її підтверджують.

7.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• санкція не має зрозумілої формули розрахунку;

• не визначено момент початку та закінчення нарахування;

• одна й та сама санкція фактично встановлена двічі;

• незрозуміло, чи стягуються збитки додатково;

• надмірно широке обмеження відповідальності;

• форс-мажор сформульований як автоматичне звільнення від усіх обов’язків;

• не визначено порядок повідомлення про порушення.

7.17. Практичний приклад

У договорі передбачено: «У разі прострочення оплати замовник сплачує штраф у розмірі 10%».

Таке положення потребує уточнення. Чи застосовується штраф одноразово? Від якої суми він обчислюється? Чи додатково нараховується пеня? Чи може кредитор вимагати відшкодування збитків?

Юрист повинен усунути ці питання безпосередньо в тексті договору.

7.18. Практична формула перевірки відповідальності

Перевіряючи кожну санкцію, поставте п’ять запитань:

1) Яке саме порушення є підставою?

2) Як визначається розмір санкції?

3) З якого моменту вона нараховується?

4) Коли припиняється її нарахування?

5) Чи може вона застосовуватися разом з іншими вимогами?

Якщо хоча б на одне питання немає чіткої відповіді, умову потрібно доопрацювати.

7.19. Чек-лист

Перед підписанням договору перевірте:

□ усі основні порушення мають визначені наслідки;

□ штрафи та пеня мають зрозумілу формулу;

□ визначено період нарахування;

□ визначено порядок підтвердження збитків;

□ узгоджено співвідношення неустойки та збитків;

□ перевірено законність обмеження відповідальності;

□ врегульовано форс-мажор;

□ визначено порядок повідомлення про порушення;

□ визначено порядок пред’явлення вимог.

7.20. Висновок

Розділ про відповідальність повинен бути не каральним, а практичним. Його головна мета — заздалегідь визначити наслідки порушення та мінімізувати спір щодо того, що саме має відбутися після невиконання договору.

Добре сформульована відповідальність — це конкретна підстава, зрозумілий розрахунок, визначена процедура та узгоджені наслідки.

Цивільний кодекс України: ст. 617 — підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Цивільний кодекс України: ст. 611 — правові наслідки порушення зобов’язання; ст. 623 — відшкодування збитків; ст. 625 — відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Цивільний кодекс України: ст. 549–552 — неустойка, штраф, пеня та наслідки їх сплати.

Цивільний кодекс України: ст. 610–614 — порушення зобов’язання та вина боржника.

Нормативна база та ключові статті

8.1. Навіщо потрібне забезпечення виконання договору

Сам факт укладення договору не гарантує, що сторона належним чином виконає свої обов’язки. Тому в договорі доцільно передбачати механізми, які стимулюють виконання або дозволяють кредитору отримати додатковий захист у разі порушення.

Забезпечення виконання зобов’язання потрібно відрізняти від відповідальності. Відповідальність настає у зв’язку з порушенням, тоді як забезпечення має на меті підвищити гарантії належного виконання.

8.2. Основні способи забезпечення

Залежно від виду правовідносин можуть використовуватися неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток та інші способи, передбачені законом або договором.

При виборі механізму потрібно враховувати не лише його назву, а й реальну можливість його використання у випадку спору або невиконання зобов’язання.

8.3. Неустойка як спосіб забезпечення

Неустойка одночасно може виконувати забезпечувальну та відповідальну функцію. Її перевага полягає в тому, що сторони заздалегідь визначають майновий наслідок певного порушення.

Однак умова про неустойку повинна бути сформульована так, щоб можна було однозначно визначити підставу, розмір і порядок її нарахування.

8.4. Завдаток

Завдаток має значення не лише як попередня передача коштів, а й як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Тому в договорі необхідно чітко зазначити, що передана сума є саме завдатком, якщо сторони мають намір надати їй таке правове значення.

Не слід автоматично називати будь-яку попередню оплату завдатком.

8.5. Аванс і завдаток — не одне й те саме

Аванс є попередньою оплатою, тоді як завдаток має додаткову забезпечувальну функцію та спеціальні правові наслідки.

Якщо сторони використовують попередню оплату, юрист повинен чітко визначити її правову природу. Невдале формулювання може стати причиною спору щодо повернення коштів.

8.6. Порука

За договором поруки поручитель може відповідати перед кредитором за виконання боржником свого обов’язку у межах та на умовах, визначених законом і договором.

При підготовці договору поруки необхідно перевірити обсяг відповідальності поручителя, строк дії поруки, основне зобов’язання та порядок пред’явлення вимог.

8.7. Що потрібно перевірити в договорі поруки

Особливу увагу слід приділити тому, яке саме зобов’язання забезпечується, хто є боржником, який обсяг відповідальності бере на себе поручитель та за яких умов кредитор може звернутися до поручителя.

Також необхідно враховувати спеціальні правила закону щодо зміни основного зобов’язання та припинення поруки.

8.8. Гарантія

Гарантія є окремим механізмом забезпечення виконання зобов’язання та має власну правову конструкцію. При її використанні потрібно чітко визначити гаранта, бенефіціара, принципала, суму гарантії, строк її дії та порядок пред’явлення вимоги.

Особливо важливо не змішувати поняття цивільно-правової гарантії з іншими видами гарантій, які можуть регулюватися спеціальними правилами.

8.9. Банківська або фінансова гарантія

Якщо забезпечення надається банком чи іншою фінансовою установою, потрібно перевірити правовий статус установи, умови гарантії, строк її дії та вимоги до документів для отримання платежу.

На практиці формальні недоліки вимоги можуть мати значення для отримання виплати, тому порядок звернення необхідно читати особливо уважно.

8.10. Застава

Застава створює для кредитора додатковий майновий захист за рахунок певного майна. При підготовці договору потрібно чітко ідентифікувати предмет застави, його власника, вартість, забезпечене зобов’язання та інші істотні умови відповідно до законодавства.

Для окремих видів майна можуть бути необхідними спеціальні реєстраційні або нотаріальні дії.

8.11. Ідентифікація предмета застави

Предмет застави повинен бути описаний таким чином, щоб його можна було однозначно визначити.

Для нерухомості, транспортних засобів, обладнання, майнових прав та інших об’єктів доцільно використовувати реєстраційні дані, серійні номери, кадастрові номери, реквізити документів та інші ідентифікатори — залежно від виду майна.

8.12. Перевірка права власності на предмет забезпечення

Перед прийняттям майна як забезпечення потрібно перевірити, кому воно належить, чи не перебуває воно вже в заставі, під арештом або іншим обтяженням, а також чи має особа право розпоряджатися ним.

Забезпечення має практичну цінність лише тоді, коли кредитор може реально скористатися ним у разі порушення.

8.13. Інші способи забезпечення

У конкретних правовідносинах можуть використовуватися й інші механізми, якщо вони передбачені законом або можуть бути погоджені сторонами.

Юрист повинен обирати спосіб забезпечення не за принципом «чим більше, тим краще», а виходячи з реального ризику: вартості договору, фінансового стану контрагента, характеру майна та ймовірності порушення.

8.14. Поєднання кількох способів

Сторони можуть передбачати одночасне використання кількох механізмів забезпечення, якщо це допускається законом та умовами відповідних правочинів.

Наприклад, грошове зобов’язання може додатково забезпечуватися порукою та заставою. Але при цьому необхідно чітко визначити, які вимоги та в якому обсязі забезпечує кожен механізм.

8.15. Строк дії забезпечення

Забезпечення не повинно існувати у договорі формально. Потрібно визначити його строк або умови припинення та перевірити, чи відповідає він строку основного зобов’язання.

Особливо уважно потрібно працювати з гарантіями, порукою та заставою, оскільки для кожного механізму закон може встановлювати спеціальні правила.

8.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• аванс названо завдатком без належного правового оформлення;

• не ідентифіковано предмет застави;

• не перевірено власника майна;

• не перевірено наявність обтяжень;

• не визначено обсяг поруки;

• гарантія має недостатній строк;

• не визначено порядок пред’явлення вимоги;

• механізм забезпечення не відповідає характеру основного зобов’язання.

8.17. Практичний приклад

Підприємство укладає договір на значну суму та погоджується на відстрочення платежу. Контрагент пропонує внести 10% вартості договору наперед.

Юрист повинен встановити, що саме сторони мають на увазі: звичайну попередню оплату чи завдаток. Якщо сторони хочуть саме забезпечувального ефекту, відповідні умови потрібно прямо та юридично коректно оформити.

8.18. Як обрати спосіб забезпечення

Для вибору механізму поставте такі запитання:

1) Яке зобов’язання потрібно забезпечити?

2) Яка його вартість?

3) Який ризик невиконання?

4) Чи є у боржника майно або третя особа, готова гарантувати виконання?

5) Наскільки швидко кредитор повинен отримати захист?

6) Які документи та реєстраційні дії необхідні?

8.19. Чек-лист

Перед підписанням перевірте:

□ визначено основне зобов’язання;

□ обраний спосіб забезпечення відповідає ризику;

□ чітко визначено його предмет та обсяг;

□ перевірено правовий статус майна або гаранта;

□ перевірено обтяження;

□ визначено строк дії;

□ визначено порядок звернення з вимогою;

□ умови забезпечення узгоджені з основним договором;

□ враховані спеціальні вимоги закону.

8.20. Висновок

Забезпечення виконання договору повинно бути реальним, а не декларативним. Найкращий механізм — той, який можна фактично реалізувати у разі порушення.

Юрист повинен оцінювати забезпечення з практичної точки зору: що саме отримає кредитор, якщо контрагент не виконає договір, наскільки швидко це можна реалізувати та які юридичні перешкоди можуть виникнути.

Для застави окремих видів майна необхідно додатково застосовувати спеціальне законодавство про державну реєстрацію обтяжень та відповідний вид майна.

Цивільний кодекс України: ст. 570–571 — завдаток; ст. 572–593 — застава.

Цивільний кодекс України: ст. 549–552 — неустойка; ст. 553–559 — порука; ст. 560–569 — гарантія.

Цивільний кодекс України: ст. 546 — способи забезпечення виконання зобов’язання; ст. 547 — форма правочину щодо забезпечення.

Нормативна база та ключові статті

9.1. Чому приймання потрібно детально регулювати

Факт виконання договору часто стає предметом спору саме через неналежне оформлення приймання. Саме тому договір повинен визначати, як сторона передає результат, як інша сторона його перевіряє та яким документом підтверджується приймання.

Практичне правило: чим складніший предмет договору, тим детальнішим має бути порядок його приймання.

9.2. Передача товару

Для договорів поставки або купівлі-продажу потрібно визначити порядок передачі товару, місце передачі, документи, що супроводжують товар, та момент переходу переданого майна до покупця відповідно до умов договору і закону.

Якщо використовується доставка, бажано окремо визначити, хто організовує та оплачує її.

9.3. Перевірка кількості

Договором доцільно визначити, коли і як покупець перевіряє кількість товару.

Потрібно встановити, які документи використовуються для порівняння кількості та протягом якого строку можуть бути заявлені зауваження.

9.4. Перевірка якості

Порядок перевірки якості має бути пов’язаний із характеристиками товару, роботи або послуги, визначеними договором, технічними умовами, специфікацією чи іншими документами.

Необхідно визначити, як фіксуються недоліки та які дії сторони здійснюють після їх виявлення.

9.5. Приймання робіт

Для договору підряду або виконання робіт потрібно встановити порядок передачі результату та його приймання замовником.

Доцільно визначити строк, протягом якого замовник має оглянути результат, надати мотивовані зауваження або підписати відповідний документ.

9.6. Акт виконаних робіт

Акт є важливим доказом фактичного виконання, однак його юридичне значення залежить від закону, виду договору та погодженого сторонами порядку.

У договорі потрібно визначити, хто готує акт, як він передається, у який строк його потрібно підписати та як оформлюються зауваження.

9.7. Мотивовані зауваження

Якщо замовник не погоджується прийняти результат, зауваження повинні бути конкретними. Бажано визначити, які недоліки вважаються істотними, які документи їх підтверджують та у який строк виконавець має їх усунути.

Фраза «робота не прийнята» без пояснення причин створює значний ризик спору.

9.8. Мовчазне приймання

У деяких договорах сторони передбачають, що якщо замовник не надав зауважень протягом певного строку, результат вважається прийнятим.

Таку умову потрібно формулювати дуже чітко: визначити момент отримання результату, строк для зауважень, спосіб їх направлення та наслідки бездіяльності.

9.9. Електронне оформлення

Якщо документи передаються електронно, договір повинен узгоджувати цей порядок із вимогами законодавства та домовленістю сторін.

Необхідно визначити допустимий канал обміну, особу, яка має право підписувати документи, та спосіб підтвердження їх отримання.

9.10. Часткове приймання

Для довгострокових або поетапних договорів доцільно передбачати проміжне приймання окремих етапів.

Кожен етап повинен мати зрозумілий результат, строк передачі, документ приймання та порядок переходу до наступного етапу.

9.11. Приймання послуг

Послуги часто складніше підтвердити, ніж передачу матеріального об’єкта. Тому договір має визначати результат або критерії належного надання послуги.

Це можуть бути звіт, консультація, виконаний обсяг робіт, передані матеріали, показники або інший погоджений результат.

9.12. Недоліки результату

Якщо під час приймання виявлено недоліки, потрібно визначити порядок їх фіксації, усунення та повторного приймання.

Доцільно передбачити, хто складає документ про недоліки та як сторони діють у разі незгоди щодо їх наявності.

9.13. Строк для заявлення претензій

Договором може бути встановлений порядок і строки повідомлення про виявлені недоліки, якщо це допускається законом.

Водночас договірні строки не повинні суперечити спеціальним законодавчим гарантіям щодо якості, гарантійних строків або захисту прав відповідної сторони.

9.14. Гарантійний строк

Якщо на товар, роботу або результат послуги встановлюється гарантійний строк, потрібно чітко визначити момент його початку та умови застосування гарантії.

Також варто врегулювати порядок звернення із гарантійною вимогою та строк її розгляду.

9.15. Документальне підтвердження виконання

Кожен важливий етап виконання бажано підтверджувати документом, який дозволяє встановити дату, сторони, обсяг виконання та результат.

Юрист повинен перевірити, щоб договір, специфікації, акти, накладні та інші документи не суперечили один одному.

9.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• не визначено строк приймання;

• не визначено порядок заявлення зауважень;

• відсутній механізм фіксації недоліків;

• акт не узгоджений із фактичним порядком виконання;

• не врегульовано часткове приймання;

• електронний документообіг згаданий формально;

• не визначено гарантійний механізм.

9.17. Практичний приклад

Виконавець передав замовнику результат робіт електронною поштою. Договір передбачає підписання акта, але не встановлює строку для його підписання або подання зауважень.

У разі спору сторони можуть по-різному оцінювати момент завершення робіт. Щоб уникнути цього, договір повинен містити послідовний алгоритм: передача результату → перевірка → зауваження або акт → усунення недоліків → остаточне приймання.

9.18. Практична схема приймання

Для більшості договорів корисно використовувати таку логіку:

1) передача результату;

2) перевірка;

3) документальне оформлення;

4) зауваження, якщо вони є;

5) усунення недоліків;

6) повторне приймання;

7) остаточний розрахунок.

Для складних проєктів ця схема може повторюватися на кожному етапі.

9.19. Чек-лист

Перед підписанням перевірте:

□ визначено порядок передачі;

□ визначено місце та строк приймання;

□ встановлено перевірку кількості та якості;

□ визначено форму документа про приймання;

□ встановлено строк для зауважень;

□ визначено порядок усунення недоліків;

□ врегульовано часткове приймання;

□ передбачено електронний документообіг, якщо він використовується;

□ визначено гарантійний строк, якщо він потрібен;

□ документи виконання узгоджені між собою.

9.20. Висновок

Приймання — це не формальність, а окремий етап виконання договору. Саме на ньому сторони фіксують, що передано, у якому обсязі та чи відповідає результат погодженим вимогам.

Чим чіткіше договір регулює приймання, тим менше простору залишається для спору щодо факту, обсягу та якості виконання.

Для публічних закупівель необхідно враховувати Закон України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII та чинні на відповідний період особливості закупівель.

Цивільний кодекс України: ст. 901–907 — надання послуг.

Цивільний кодекс України: ст. 837–864 — підряд, виконання, прийняття та оплата робіт.

Цивільний кодекс України: ст. 662–673 — передання товару, його кількість та асортимент; ст. 678–681 — наслідки передання товару неналежної якості та гарантійні строки.

Нормативна база та ключові статті

10.1. Значення договірних повідомлень

У процесі виконання договору сторони постійно обмінюються інформацією: направляють заявки, рахунки, акти, претензії, повідомлення про порушення, документи щодо зміни реквізитів та інші матеріали.

Тому порядок такого обміну потрібно врегулювати ще під час укладення договору.

10.2. Що вважати офіційним повідомленням

Договір повинен визначати, які повідомлення мають юридичне значення та яким способом вони направляються.

Якщо сторони використовують електронну пошту, систему електронного документообігу, месенджер або інший канал, це потрібно прямо узгодити та встановити правила його використання.

10.3. Поштові повідомлення

Для важливих юридичних повідомлень може бути передбачено направлення поштою або кур’єрською службою.

Необхідно визначити адресу, на яку направляються документи, та обов’язок сторони повідомляти про її зміну.

10.4. Електронна пошта

Якщо електронна пошта використовується для оперативного обміну документами, бажано зазначити конкретні адреси сторін та правила підтвердження отримання.

Окремо потрібно визначити, які документи можуть передаватися електронною поштою, а для яких потрібен електронний підпис або інша форма, передбачена законом чи договором.

10.5. Електронний документообіг

Сторони можуть погодити використання системи електронного документообігу та визначити порядок направлення, підписання, отримання і зберігання електронних документів.

Юрист повинен перевірити, щоб договірний механізм відповідав законодавчим вимогам до електронних документів та електронних підписів.

10.6. Електронний підпис

Якщо документ має юридичне значення та підписується в електронній формі, необхідно визначити належний спосіб підписання.

У договорі не слід автоматично прирівнювати будь-яке скановане зображення підпису до електронного підпису. Правовий статус конкретного способу підписання потрібно оцінювати відповідно до закону та погодженого сторонами порядку.

10.7. Повідомлення про зміну реквізитів

Договором бажано передбачити обов’язок сторони повідомляти про зміну адреси, банківських реквізитів, електронної пошти, контактних осіб та інших даних, важливих для виконання договору.

Також потрібно визначити строк, протягом якого така інформація має бути повідомлена.

10.8. Повідомлення про порушення

Для повідомлення про прострочення або інше порушення потрібно визначити спосіб його направлення та момент, з якого воно вважається отриманим.

Чим важливіше повідомлення для виникнення певного права, тим детальніше має бути врегульована процедура.

10.9. Момент отримання повідомлення

Одне з найважливіших питань — коли повідомлення вважається отриманим.

Договором можна передбачити правила щодо вручення поштового відправлення, отримання електронного документа, підтвердження доставки або інших способів, якщо вони відповідають закону та природі правовідносин.

10.10. Контактні особи

Для оперативної роботи доцільно зазначати контактних осіб сторін. Водночас потрібно розуміти, чи має контактна особа право приймати юридично значущі рішення, підписувати документи або лише координувати виконання.

Ці повноваження не слід змішувати.

10.11. Заявки та замовлення

У рамкових договорах окремі поставки або послуги можуть здійснюватися на підставі заявок. У такому разі договір повинен визначати форму заявки, її обов’язкові реквізити, строк подання та порядок підтвердження.

Потрібно також визначити, чи може заявка змінювати умови основного договору.

10.12. Документи, що передаються електронно

Доцільно визначити перелік документів, які можуть передаватися електронними каналами: рахунки, заявки, акти, накладні, звіти, повідомлення тощо.

Якщо для окремого документа потрібна спеціальна форма, це має бути прямо зазначено.

10.13. Зберігання документів

Сторони повинні забезпечити можливість зберегти документи, що підтверджують виконання договору.

Для електронних документів важливо забезпечити їх доступність, цілісність та можливість ідентифікувати документ і його підписувача протягом необхідного строку.

10.14. Конфіденційна інформація

Якщо через електронні канали передається конфіденційна інформація, договір може передбачати додаткові правила щодо доступу, використання, передачі та захисту такої інформації.

Необхідно узгодити ці положення з іншими умовами договору про конфіденційність.

10.15. Кібербезпека та доступ до систем

Для договорів, пов’язаних із постійним електронним обміном, доцільно визначити відповідальних осіб, порядок надання доступу та дії у випадку втрати доступу, компрометації облікового запису або технічного збою.

Такі положення особливо важливі для договорів із тривалим електронним документообігом.

10.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• не визначено офіційні канали зв’язку;

• електронна пошта використовується фактично, але не врегульована договором;

• не визначено момент отримання повідомлення;

• не встановлено порядок зміни електронних адрес;

• скан підпису безпідставно прирівняно до електронного підпису;

• не визначено порядок подання заявок;

• не врегульовано зберігання електронних документів.

10.17. Практичний приклад

Сторони фактично обмінюються заявками електронною поштою, але договір передбачає лише письмові заявки.

У разі спору одна сторона може заперечити юридичне значення електронного листування. Тому договір потрібно привести у відповідність до реального процесу роботи та чітко визначити допустимий канал обміну.

10.18. Практична модель договірного пункту

Зручно будувати розділ про повідомлення за такою схемою: перелік офіційних каналів → уповноважені контактні особи → форма повідомлення → момент отримання → строк повідомлення → порядок зміни реквізитів → правила електронного документообігу.

Така структура дозволяє уникнути більшості технічних спорів щодо комунікації.

10.19. Чек-лист

Перед підписанням перевірте:

□ визначено офіційні адреси та канали зв’язку;

□ визначено електронні адреси;

□ визначено контактних осіб;

□ визначено порядок зміни реквізитів;

□ встановлено момент отримання повідомлень;

□ врегульовано електронний документообіг;

□ визначено порядок електронного підписання;

□ визначено правила подання заявок;

□ передбачено зберігання документів;

□ правила комунікації узгоджені з іншими положеннями договору.

10.20. Висновок

Порядок обміну інформацією — це технічна частина договору, яка на практиці часто визначає можливість довести факт повідомлення, отримання документа або виникнення певного права.

Професійний договір повинен не просто містити електронні адреси сторін, а створювати зрозумілий і доказовий механізм комунікації від моменту укладення до повного завершення виконання договору.

У договорі необхідно узгоджувати електронний документообіг із вимогами спеціального законодавства та фактичним способом обміну документами.

Цивільний кодекс України: ст. 205 — форма правочину; ст. 207 — письмова форма та підписання правочину.

Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» № 2155-VIII — електронні підписи, електронні печатки та довірчі послуги.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV — правові засади електронного документообігу.

Нормативна база та ключові статті

11.1. Навіщо потрібен розділ про конфіденційність

У багатьох договорах сторони передають одна одній комерційну, фінансову, технічну або іншу інформацію. Сам факт отримання такої інформації не означає, що порядок її використання автоматично врегульований.

Тому договір повинен визначати, яка інформація є конфіденційною, хто має до неї доступ, для яких цілей вона може використовуватися та що відбувається після припинення договору.

11.2. Що таке конфіденційна інформація

Конфіденційну інформацію потрібно описувати достатньо конкретно. До неї можуть належати документи, фінансові показники, комерційні умови, технології, бази даних, методики, результати робіт та інша інформація, доступ до якої надається у зв’язку з договором.

Не варто обмежуватися лише фразою «вся інформація є конфіденційною», якщо характер договору потребує більш точного визначення.

11.3. Винятки з конфіденційності

Доцільно визначити інформацію, яка не вважається конфіденційною. Наприклад, це може бути інформація, яка вже була загальнодоступною, стала публічною не внаслідок порушення договору або правомірно була відома стороні до її отримання.

Окремо потрібно враховувати випадки, коли розкриття інформації є обов’язковим відповідно до закону.

11.4. Мета використання інформації

Договір повинен визначати, для чого сторона може використовувати отриману інформацію.

Найбезпечніший підхід — пов’язувати використання інформації з виконанням конкретного договору та забороняти її використання для інших цілей без належної правової підстави або згоди.

11.5. Доступ працівників та підрядників

Сторона може залучати працівників, радників, підрядників або інших осіб. У такому разі потрібно визначити, хто може отримувати доступ до конфіденційної інформації та за яких умов.

Доцільно передбачити обов’язок забезпечити для таких осіб рівень конфіденційності, необхідний для виконання договору.

11.6. Повернення та знищення інформації

Після завершення співпраці потрібно визначити, що відбувається з документами, файлами, копіями та іншими носіями інформації.

Залежно від договору може передбачатися повернення, знищення або подальше зберігання інформації протягом визначеного строку, якщо це необхідно за законом чи характером відносин.

11.7. Строк дії конфіденційності

Обов’язок щодо нерозголошення може бути пов’язаний зі строком дії договору або продовжуватися після його припинення.

Якщо сторони хочуть зберегти конфіденційність після завершення договору, це потрібно прямо передбачити та визначити відповідний строк або умови його дії.

11.8. Розголошення на вимогу закону

Сторона може бути зобов’язана розкрити інформацію державному органу, суду або іншому уповноваженому суб’єкту.

Договором доцільно врегулювати порядок такого розкриття, зокрема, якщо закон дозволяє — попереднє повідомлення іншої сторони та обмеження обсягу переданої інформації необхідним мінімумом.

11.9. Персональні дані

Якщо під час виконання договору сторони отримують персональні дані фізичних осіб, потрібно окремо оцінити правову підставу їх обробки, мету, обсяг даних та коло осіб, які отримують доступ.

Умови договору про персональні дані повинні відповідати спеціальному законодавству, а не лише містити формальну згадку про згоду на обробку.

11.10. Які персональні дані необхідні

Юрист повинен застосовувати принцип необхідності: збирати та передавати лише ті персональні дані, які потрібні для конкретної законної мети.

Надмірне включення персональних даних до договору або додатків збільшує ризики їх неправомірного використання чи розголошення.

11.11. Розподіл ролей сторін

У договорах, пов’язаних з обробкою персональних даних, важливо розуміти роль кожної сторони та її фактичні функції щодо даних.

Необхідно узгодити ці ролі з реальною моделлю обробки, а не визначати їх формально лише для заповнення договору.

11.12. Передача даних третім особам

Якщо персональні дані або конфіденційна інформація можуть передаватися третім особам, договір повинен передбачати правову підставу та мету такої передачі.

Особливо уважно потрібно перевіряти передачу даних підрядникам, сервісним провайдерам та іншим особам, які отримують технічний доступ до інформації.

11.13. Захист інформації

Сторони можуть погодити організаційні та технічні заходи захисту інформації: обмеження доступу, використання паролів, розмежування прав, захист каналів передачі, резервне копіювання та інші заходи, що відповідають характеру інформації.

Вимоги повинні бути реалістичними та співмірними з ризиком.

11.14. Інцидент інформаційної безпеки

Для важливих договорів доцільно визначити порядок дій у разі втрати, несанкціонованого доступу або іншого інциденту, який може вплинути на конфіденційну інформацію чи персональні дані.

Потрібно визначити, хто повідомляє, у який строк та які першочергові дії мають бути здійснені.

11.15. Відповідальність за порушення конфіденційності

Якщо сторони погоджують спеціальну відповідальність за розголошення інформації, необхідно чітко визначити порушення, санкцію, порядок її розрахунку та співвідношення з іншими вимогами.

Положення про відповідальність має бути узгоджене з розділом договору про відповідальність сторін.

11.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• конфіденційна інформація визначена надто широко або нечітко;

• не передбачені законні випадки розкриття;

• не визначено строк конфіденційності;

• не врегульовано повернення або знищення інформації;

• персональні дані включені без необхідності;

• не визначено доступ третіх осіб;

• відповідальність не узгоджена з іншими положеннями договору.

11.17. Практичний приклад

Компанія передає підряднику базу клієнтів для виконання певного договору. Якщо в договорі лише написано «підрядник зобов’язується не розголошувати інформацію», цього може бути недостатньо.

Потрібно визначити мету доступу, перелік або категорії даних, дозволених користувачів, правила передачі третім особам, заходи захисту, порядок повідомлення про інцидент та дії після завершення договору.

11.18. Практична структура розділу

Для більшості договорів розділ можна побудувати так: визначення конфіденційної інформації → дозволена мета використання → доступ працівників і підрядників → винятки → обов’язок захисту → порядок повідомлення про інциденти → повернення або знищення → строк дії обов’язку → відповідальність.

Якщо обробляються персональні дані, додаються спеціальні положення з урахуванням фактичної моделі обробки.

11.19. Чек-лист

Перед підписанням перевірте:

□ визначено конфіденційну інформацію;

□ передбачено винятки;

□ визначено мету використання;

□ врегульовано доступ працівників і підрядників;

□ визначено строк конфіденційності;

□ врегульовано повернення або знищення інформації;

□ передбачено законні випадки розкриття;

□ окремо оцінено персональні дані;

□ визначено правила передачі третім особам;

□ передбачено порядок реагування на інциденти;

□ відповідальність узгоджена з договором.

11.20. Висновок

Конфіденційність та захист інформації повинні бути частиною загальної системи ризиків договору. Сильне положення не просто забороняє розголошення, а визначає, що саме захищається, хто може отримувати доступ, для чого інформація використовується, як вона зберігається та що відбувається після припинення співпраці.

Якщо договір пов’язаний із персональними даними, відповідні умови потрібно будувати на основі реального процесу їх обробки та вимог спеціального законодавства.

Для окремих категорій інформації необхідно враховувати спеціальні закони та договірні режими конфіденційності.

Цивільний кодекс України: ст. 505–508 — комерційна таємниця та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» № 80/94-ВР — вимоги до захисту інформації в інформаційних системах.

Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI — правові засади обробки та захисту персональних даних.

Нормативна база та ключові статті

12.1. Договір як правочин

За цивільним законодавством договір є дво- або багатостороннім правочином. Тому до договорів застосовуються загальні правила про чинність та недійсність правочинів.

Правильніше говорити не лише про «недійсний договір», а про недійсність правочину — договору як правової дії сторін.

12.2. Загальне правило чинності договору

Договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, сам факт наявності певного недоліку ще не означає автоматично, що будь-який договір є недійсним. Потрібно встановити конкретну законодавчу підставу та її правові наслідки.

12.3. Основні вимоги до чинності договору

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, для чинності правочину, зокрема, необхідно, щоб його зміст не суперечив закону та встановленим законом вимогам, учасники мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, дотримувалася встановлена законом форма, а правочин був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. citeturn0search0

12.4. Нікчемний та оспорюваний договір

Недійсність договору може мати різну правову природу.

Нікчемний правочин є недійсним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. У такому випадку окреме рішення суду про визнання його недійсним загалом не потрібне.

Оспорюваний правочин — це правочин, дійсність якого заперечується заінтересованою особою на підставах, встановлених законом, і який може бути визнаний недійсним судом. citeturn0search0

12.5. Порушення вимог закону щодо змісту

Договір може бути поставлений під сумнів, якщо його зміст суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства або встановленим законом вимогам.

Юрист повинен перевіряти не лише окремий пункт, а всю конструкцію договору: предмет, права та обов’язки, спосіб виконання, відповідальність і мету правочину.

12.6. Відсутність необхідної дієздатності або повноважень

Однією з підстав ризику недійсності є відсутність у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Для юридичних осіб додатково необхідно перевіряти повноваження органу або представника, статутні обмеження, довіреність та інші документи, які підтверджують право підписання договору.

12.7. Порушення форми договору

Недотримання встановленої законом форми може мати різні наслідки. Саме тому не можна робити висновок, що будь-яке порушення письмової форми автоматично робить договір недійсним.

За загальним правилом недодержання письмової форми, якщо вона встановлена законом, не має наслідком недійсність, крім випадків, прямо встановлених законом. citeturn0search0

12.8. Нотаріальне посвідчення

Якщо законом встановлено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору, недотримання цієї вимоги може мати наслідком його нікчемність. Водночас закон передбачає окремі випадки, коли суд може визнати такий договір дійсним за наявності встановлених умов.

Тому перед підписанням договору потрібно перевірити, чи є нотаріальна форма обов’язковою саме для цього виду правочину. citeturn0search0turn0search1

12.9. Договір під впливом помилки

Якщо особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, договір може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення може мати помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, а також певних властивостей і якостей майна. Помилка лише щодо мотивів укладення договору, як правило, не має такого значення. citeturn0search0

12.10. Договір, укладений під впливом обману

Якщо одна сторона навмисно ввела іншу в оману щодо істотних обставин, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Обман може полягати як у повідомленні неправдивої інформації, так і в замовчуванні обставин, які мають істотне значення для укладення договору. citeturn0search0

12.11. Договір під впливом насильства

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок фізичного або психічного тиску, може бути визнаний судом недійсним.

Для юридичного аналізу важливо встановити факт впливу, його характер, зв’язок із волевиявленням особи та обставини укладення договору. citeturn0search0

12.12. Зловмисна домовленість представника

Окремою підставою є правочин, укладений унаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

У такому випадку закон передбачає можливість визнання правочину недійсним та спеціальні наслідки щодо відшкодування завданої шкоди. citeturn0search1

12.13. Тяжка обставина та вкрай невигідні умови

Договір може бути визнаний судом недійсним, якщо його укладено під впливом тяжкої для особи обставини та на вкрай невигідних для неї умовах.

Для застосування цієї підстави необхідно встановити сукупність передбачених законом обставин, а не лише невигідність договору. citeturn0search1

12.14. Фіктивний договір

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому необхідно довести відсутність реального наміру сторін створити відповідні правові наслідки. citeturn0search1

12.15. Удаваний договір

Удаваним є правочин, який сторони вчинили для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У такому випадку правовідносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони фактично мали на увазі. Тому під час аналізу потрібно встановити реальну волю сторін та фактичний зміст відносин. citeturn0search1

12.16. Порушення публічного порядку

Закон визначає окремі випадки, коли правочин, спрямований на порушення публічного порядку, є нікчемним. Також передбачені наслідки недодержання вимог щодо інтересів держави і суспільства та моральних засад.

Такі підстави потребують особливо обережного застосування та встановлення конкретних обставин справи. citeturn0search0

12.17. Наслідки недійсності договору

За загальним правилом недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних із його недійсністю. Сторони мають повернути одна одній отримане за правочином, а за неможливості повернення в натурі — відшкодувати вартість отриманого у передбачених законом випадках.

Для окремих видів недійсних правочинів закон може встановлювати спеціальні наслідки. citeturn0search0

12.18. З якого моменту договір є недійсним

За загальним правилом нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за договором права та обов’язки мали виникнути лише в майбутньому, закон передбачає спеціальне правило щодо припинення можливості їх виникнення. citeturn0search1

12.19. Практичний чек-лист перевірки ризику недійсності

Перед підписанням договору перевірте:

□ зміст договору відповідає законодавству;

□ сторони мають необхідну дієздатність;

□ підписант має належні повноваження;

□ волевиявлення сторін є вільним;

□ дотримано необхідної форми;

□ перевірено потребу в нотаріальному посвідченні;

□ договір має реальну економічну та юридичну мету;

□ відсутні ознаки фіктивності або удаваності;

□ відсутні ознаки обману, насильства чи істотної помилки;

□ перевірено спеціальні вимоги для конкретного виду договору.

12.20. Практична рекомендація юриста

Перед підписанням важливого договору потрібно проводити не лише перевірку його змісту, а й тест на чинність правочину. Питання має звучати так: чи відповідають законодавству сторони, їхні повноваження, воля, форма, зміст та реальна мета договору?

Такий підхід дозволяє виявити ризик недійсності ще до підписання та усунути проблему на етапі підготовки документа, а не після виникнення спору.

Нормативна база та ключові статті

Цивільний кодекс України: ст. 203 — загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Цивільний кодекс України: ст. 204 — презумпція правомірності правочину; ст. 215 — недійсність правочину.

Цивільний кодекс України: ст. 216 — правові наслідки недійсності; ст. 218–235 — спеціальні підстави недійсності правочинів.

Цивільний кодекс України: ст. 236 — момент недійсності правочину.

Для оцінки дійсності конкретного договору необхідно додатково перевіряти спеціальні вимоги до відповідного виду правочину, його форми, предмета, сторін та повноважень представників.

Примітка щодо актуальності законодавства

Посилання на нормативні акти наведені як робоча редакція для практичного посібника. Перед використанням книги у професійній роботі необхідно перевіряти чинну редакцію відповідного акта та спеціальні правила для конкретного виду договору. У разі колізії між загальними та спеціальними нормами перевага визначається відповідно до законодавства.

13.1. Що таке антикорупційне застереження

Антикорупційне застереження — це договірна умова, якою сторони підтверджують дотримання антикорупційного законодавства, заборону неправомірної вигоди та визначають порядок дій у разі виявлення корупційних ризиків або порушень.

Таке застереження є інструментом договірного комплаєнсу. Воно не замінює антикорупційну програму юридичної особи, якщо така програма є обов’язковою.

13.2. Чи обов’язкове антикорупційне застереження для кожного договору

Ні. Сам Закон України «Про запобігання корупції» не встановлює загального правила, за яким кожен приватноправовий договір повинен містити антикорупційне застереження.

Водночас для певних юридичних осіб, видів діяльності, закупівель та внутрішніх процедур включення відповідних положень може бути необхідним або прямо передбачатися політикою чи антикорупційною програмою сторони.

13.3. Коли його доцільно включати

Антикорупційне застереження доцільно включати, коли:

• однією зі сторін є державне або комунальне підприємство;

• договір укладається у сфері публічних закупівель;

• сторона має затверджену антикорупційну програму;

• договір пов’язаний із значними фінансовими або репутаційними ризиками;

• контрагент залучає агентів, посередників, консультантів або субпідрядників;

• договір передбачає взаємодію з посадовими особами державних органів;

• цього вимагає внутрішня політика комплаєнсу або групова політика компанії.

13.4. Антикорупційна програма юридичної особи

Стаття 62 Закону України «Про запобігання корупції» визначає антикорупційну програму як комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи.

Для визначених законом державних, комунальних підприємств, господарських товариств із відповідною державною або комунальною часткою, а також юридичних осіб — учасників відповідних публічних закупівель програма є обов’язковою за умов, визначених законом. citeturn2search0turn2search6

13.5. Коли антикорупційна програма є обов’язковою

За ч. 2 ст. 62 Закону №1700-VII антикорупційна програма є обов’язковою, зокрема, для державних і комунальних підприємств та господарських товариств, у яких державна або комунальна частка перевищує 50%, за одночасного досягнення встановлених законом критеріїв щодо чисельності працівників та валового доходу.

Також вона є обов’язковою для юридичних осіб — учасників процедури закупівлі, якщо вартість відповідної закупівлі дорівнює або перевищує 20 млн грн. citeturn2search0turn2search6

13.6. Чи означає наявність антикорупційної програми обов’язковість застереження

Не автоматично. Частина 4 ст. 62 Закону №1700-VII передбачає, що положення щодо обов’язковості дотримання антикорупційної програми включаються до трудових договорів і правил внутрішнього розпорядку, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою. Тобто саме договірне застереження не є універсально обов’язковим лише через факт існування програми. citeturn2search2

13.7. Державні та комунальні підприємства

Для договорів державних і комунальних підприємств антикорупційне застереження є особливо доцільним, оскільки такі правовідносини можуть бути пов’язані з підвищеними корупційними ризиками, використанням публічних ресурсів та спеціальними правилами закупівель.

Перед укладенням договору потрібно перевірити статут, антикорупційну програму, внутрішні положення та вимоги органу управління.

13.8. Публічні закупівлі

У сфері публічних закупівель антикорупційні вимоги мають особливе значення. Чинне законодавство передбачає принцип запобігання корупційним діям і зловживанням, а для окремих учасників закупівель закон встановлює вимогу щодо наявності антикорупційної програми. citeturn0search0turn2search6

При цьому потрібно розрізняти вимоги до учасника закупівлі, вимоги до його антикорупційної програми та власне умови договору про закупівлю.

13.9. Що повинно містити застереження

Зазвичай доцільно передбачити:

• підтвердження дотримання антикорупційного законодавства;

• заборону пропонування, надання або отримання неправомірної вигоди;

• обов’язок повідомляти про виявлені корупційні ризики або порушення;

• обов’язок дотримуватися антикорупційної програми сторони, якщо вона застосовується;

• правила щодо подарунків, платежів, винагород і посередників у межах конкретного договору;

• право вимагати пояснення або документи у випадках, визначених договором;

• наслідки істотного порушення антикорупційного застереження.

13.10. Антикорупційне застереження та неправомірна вигода

У договорі бажано прямо заборонити передачу або отримання неправомірної вигоди у зв’язку з укладенням, виконанням або припиненням договору.

Формулювання повинно охоплювати не лише прямі платежі посадовим особам, а й ситуації, коли неправомірна вигода передається через посередника, агента або іншу особу.

13.11. Посередники та субпідрядники

Якщо контрагент має право залучати агентів, консультантів або субпідрядників, доцільно передбачити його обов’язок забезпечити дотримання ними антикорупційних вимог.

Особливо важливо це для договорів, де посередник контактує з державними органами або бере участь у прийнятті рішень, пов’язаних із договором.

13.12. Повідомлення про порушення

Договором можна передбачити обов’язок сторони негайно повідомити іншу сторону про факт або обґрунтовану підозру щодо корупційного порушення, пов’язаного з договором.

Необхідно визначити канал повідомлення, відповідальну особу та порядок подальшої комунікації.

13.13. Наслідки порушення

Сторони можуть передбачити спеціальні договірні наслідки істотного порушення антикорупційних умов, якщо це відповідає законодавству та загальним правилам договору.

Наприклад, може бути передбачено право вимагати припинення порушення, призупинити виконання у визначених випадках або ініціювати розірвання договору. Конкретний механізм потрібно узгоджувати з видом договору та імперативними нормами законодавства.

13.14. Антикорупційне застереження не повинно бути формальним

Поширена помилка — вставляти однаковий текст у всі договори без оцінки ризиків.

Для договору поставки між двома приватними компаніями достатньо одного рівня деталізації. Для договору державного підприємства, закупівлі, великого інфраструктурного проєкту або договору із залученням посередників потрібне більш детальне регулювання.

13.15. Практичний приклад

Державне підприємство укладає договір на значну суму з приватною компанією. Приватна компанія залучає консультанта, який взаємодіє з представниками державного органу.

У такій ситуації доцільно передбачити антикорупційне застереження, яке поширюється також на залучених осіб, встановити заборону неправомірної вигоди, обов’язок повідомлення про порушення та визначити наслідки істотного порушення.

13.16. Типові помилки

Поширені помилки:

• вважати застереження обов’язковим для абсолютно кожного договору;

• включати застереження без урахування антикорупційної програми підприємства;

• не поширювати вимоги на агентів і субпідрядників;

• не визначати порядок повідомлення про порушення;

• передбачати автоматичне розірвання без урахування законодавчих вимог;

• дублювати закон без створення практичного механізму контролю.

13.17. Чек-лист юриста

Перед підписанням договору перевірте:

□ чи належить сторона до юридичних осіб, для яких закон встановлює обов’язкову антикорупційну програму;

□ чи є договір результатом публічної закупівлі;

□ чи встановлює закупівля поріг, при якому антикорупційна програма є обов’язковою;

□ чи має сторона власну антикорупційну програму;

□ чи передбачає вона договірні антикорупційні умови;

□ чи є агенти, посередники або субпідрядники;

□ чи потрібне повідомлення про корупційний ризик;

□ які наслідки передбачені за істотне порушення.

13.18. Нормативна база

Основним актом є Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, зокрема ст. 1 щодо основних термінів, ст. 22 щодо обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища, ст. 23 щодо обмежень щодо одержання подарунків, ст. 61–64 щодо антикорупційних програм та уповноважених осіб.

Для договорів у сфері публічних закупівель додатково застосовується Закон України «Про публічні закупівлі» та чинні на відповідний період особливості здійснення закупівель. На дату підготовки цього розділу Закон №4888-IX від 27.05.2026 ще не введений у дію; його введення передбачене з 24.03.2027, тому для договорів у жовтні 2026 року необхідно застосовувати чинне на цей момент законодавство. citeturn0search0turn0search1

13.19. Рекомендована модель застереження

Робоча конструкція може передбачати, що сторони зобов’язуються дотримуватися вимог антикорупційного законодавства України, не пропонувати, не надавати та не отримувати неправомірну вигоду у зв’язку з договором, забезпечити дотримання цих вимог залученими особами та невідкладно повідомляти про виявлені порушення.

Водночас конкретний текст потрібно адаптувати до статусу сторін, виду договору, закупівлі, внутрішньої антикорупційної програми та реальних корупційних ризиків.

13.20. Висновок

Антикорупційне застереження не потрібно механічно включати до кожного договору. Правильний підхід — спочатку визначити корупційний ризик і законодавчі вимоги, а потім встановити необхідний рівень договірного контролю.

Для державних і комунальних підприємств, публічних закупівель, великих договорів, договорів із посередниками та операцій із підвищеним корупційним ризиком таке застереження є важливим елементом договірного комплаєнсу.

РОЗДІЛ 14

ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ В УМОВАХ ВІЙНИ:

ЯК ПРАВИЛЬНО ФОРМУЛЮВАТИ ДОГОВІР

Практичний підхід до формування форс-мажорного застереження у договорах в Україні з урахуванням воєнного стану, бойових дій, ракетних і дронових атак, перебоїв енергопостачання, мобілізації, логістичних обмежень та сучасної судової практики.

14.1. Що таке форс-мажор

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) — це надзвичайні та невідворотні за конкретних умов обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання відповідного зобов’язання.

Для договірної роботи важливо розрізняти саму подію та її юридичний наслідок. Наявність війни, воєнного стану, обстрілу, відключення електроенергії або іншої надзвичайної події ще не означає автоматичного звільнення сторони від усіх договірних обов’язків.

Ключове питання для юриста: чи зробила конкретна обставина об’єктивно неможливим виконання конкретного зобов’язання саме у визначений договором спосіб та строк.

14.2. Війна як потенційна форс-мажорна обставина

Збройна агресія Російської Федерації проти України, воєнні дії та пов’язані з ними обставини можуть мати характер форс-мажору. Законодавство та договірна практика прямо враховують війну, загрозу війни, блокаду, терористичні акти та інші надзвичайні події.

Однак у договорі не варто використовувати формулу «війна автоматично звільняє сторони від виконання всіх зобов’язань». Правильніше встановити, що воєнні обставини визнаються сторонами потенційними форс-мажорними обставинами за умови їх фактичного впливу на конкретне зобов’язання.

14.3. Воєнний стан і форс-мажор — не одне й те саме

Сам факт введення або продовження воєнного стану не доводить автоматично неможливість виконання кожного договору.

Об’єднана палата КГС Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі № 910/881/24 наголосила, що саме існування воєнного стану не свідчить про наявність форс-мажору у конкретних правовідносинах. Необхідно довести, що конкретний захід або конкретна обставина, пов’язана з воєнним станом, унеможливлює виконання конкретного договору.

Отже, у договорі доцільно закріплювати не лише перелік подій, а й правило про причинно-наслідковий зв’язок.

14.4. Бойові дії

До переліку потенційних форс-мажорних обставин доцільно включати бойові дії, безпосереднє ведення бойових дій у місці виконання договору, тимчасову окупацію території, блокаду, мінування територій, необхідність евакуації, встановлення режимних обмежень та інші безпосередні наслідки війни.

Особливо важливо визначити, як саме такі обставини впливають на виконання: фізично перешкоджають доступу до об’єкта, унеможливлюють доставку, знищують майно, блокують роботу персоналу або роблять виконання незаконним чи фактично неможливим.

14.5. Ракетні атаки та атаки БПЛА

Ракетні удари, атаки безпілотних літальних апаратів, пов’язані з ними пошкодження або знищення майна можуть бути форс-мажорною обставиною, якщо вони безпосередньо перешкоджають виконанню.

Доцільно передбачити можливість підтвердження таких обставин актами ДСНС, поліції, військової адміністрації, фото- та відеоматеріалами, актами пошкодження майна, документами балансоутримувача, страховика та іншими доказами.

14.6. Руйнування або пошкодження майна

Якщо предметом договору є передача, оренда, використання, ремонт або постачання майна, істотне пошкодження чи знищення такого майна внаслідок бойових дій може об’єктивно унеможливити виконання.

У договорі бажано передбачити обов’язок сторони, яка постраждала, невідкладно повідомити контрагента та надати доступні докази факту пошкодження, його дати, місця та впливу на виконання.

14.7. Мобілізація працівників

Мобілізація працівників сама по собі не повинна автоматично визнаватися форс-мажором.

Для договірного формулювання краще передбачати її як потенційну обставину лише тоді, коли мобілізація конкретних працівників або залучення персоналу до виконання завдань оборони безпосередньо та об’єктивно унеможливлює виконання визначеного договором зобов’язання, а заміна персоналу або інші розумні заходи не дозволяють виконати його належним чином.

14.8. Відключення електроенергії та зв’язку

Аварійні або планові відключення електроенергії, пошкодження енергетичної інфраструктури, перебої мобільного зв’язку та Інтернету можуть мати значення форс-мажору лише за наявності фактичного впливу на конкретне зобов’язання.

Для ІТ-, дистанційних, електронних та виробничих договорів бажано визначити, які саме обставини вважаються достатніми, а також які альтернативні способи виконання повинна спробувати сторона: резервне живлення, резервний канал зв’язку, альтернативний майданчик тощо.

14.9. Порушення логістики

Блокування транспортних шляхів, закриття портів, обмеження руху, пошкодження мостів, комендантські години, евакуація, небезпечні маршрути, припинення роботи перевізників або складської інфраструктури можуть впливати на поставку товару.

Водночас загальне посилання на «складну логістичну ситуацію» є слабким. Потрібно показати конкретний маршрут, конкретну заборону або пошкодження та неможливість використання альтернативного маршруту.

14.10. Заборони та обмеження органів державної влади

Форс-мажорний розділ доцільно поширювати на обов’язкові рішення та заходи державних органів, військового командування, військових адміністрацій та інших уповноважених органів, якщо вони безпосередньо перешкоджають виконанню договору.

Наприклад: заборона руху, обмеження доступу до території, заборона експорту або імпорту, реквізиція, обмеження роботи підприємства, спеціальний режим використання майна.

14.11. Причинно-наслідковий зв’язок

Це один із найважливіших елементів форс-мажорного застереження.

Сторона повинна бути готовою відповісти на чотири питання:

1) яка саме подія відбулася;

2) коли і де вона відбулася;

3) яке конкретне зобов’язання вона зачепила;

4) чому виконання цього зобов’язання стало об’єктивно неможливим або було істотно заблоковане.

Саме причинно-наслідковий зв’язок є центральним елементом доказування у спорі про форс-мажор.

14.12. Обов’язок повідомити контрагента

Договір повинен містити чіткий порядок повідомлення про форс-мажор.

Практично доцільно встановити строк, наприклад 3–5 робочих днів з моменту, коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про обставину.

У повідомленні бажано зазначити:

— конкретну обставину;

— дату та місце її виникнення;

— зобов’язання, виконання якого ускладнено або унеможливлено;

— характер впливу;

— орієнтовний строк дії обставини;

— заходи, яких сторона вживає для мінімізації наслідків.

14.13. Сертифікат ТПП

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Сертифікат ТПП є важливим доказом, але не є єдиним можливим доказом. Верховний Суд у постанові ОП КГС від 06.02.2026 у справі № 910/881/24 прямо зазначив, що суд оцінює сертифікат разом з іншими доказами.

Тому в договорі небажано формулювати правило так, ніби виключно сертифікат ТПП створює форс-мажор.

14.14. Інші докази форс-мажору

Залежно від характеру події доказами можуть бути:

— сертифікат ТПП;

— документи ДСНС;

— документи поліції;

— акти про пошкодження або знищення майна;

— документи військової адміністрації;

— рішення органів державної влади;

— документи перевізників та операторів інфраструктури;

— фото- і відеоматеріали;

— документи страховика;

— листування сторін;

— інші документи, що підтверджують подію та її вплив на виконання.

Доказування має стосуватися не тільки самого факту події, а й її впливу на конкретний обов’язок.

14.15. Форс-мажор і грошові зобов’язання

Особливо обережно потрібно формулювати форс-мажор щодо грошових зобов’язань.

Сам факт війни, відключення електроенергії або загального погіршення фінансового стану не повинен автоматично означати припинення або списання боргу.

Договірне положення має чітко визначати, які наслідки настають: відстрочення строку, звільнення від штрафних санкцій за період дії форс-мажору, перегляд графіка платежів або інший прямо погоджений сторонами механізм. Основне зобов’язання не слід вважати припиненим лише через включення форс-мажорного застереження.

14.16. Форс-мажор та відповідальність

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо особа доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, юридичний ефект форс-мажору насамперед пов’язаний із відповідальністю за порушення, а не з автоматичним припиненням самого зобов’язання.

У договорі потрібно окремо визначити, що відбувається зі строками виконання, накопиченими платежами, майном, авансами та іншими наслідками.

14.17. Форс-мажор і розірвання договору

Тривалий форс-мажор може зробити подальше виконання договору недоцільним або неможливим. Тому в договорі доцільно передбачити механізм дій сторін після певного періоду.

Практична модель: якщо форс-мажор триває безперервно понад 60 або 90 календарних днів та сторони не погодили інший порядок, кожна сторона має право ініціювати розірвання договору.

При цьому потрібно передбачити остаточні розрахунки, повернення майна, документів, авансів та іншого отриманого за договором.

14.18. Форс-мажор у договорах державних підприємств

Для державних та комунальних підприємств форс-мажорне застереження потрібно узгоджувати з режимом управління державним або комунальним майном, бюджетними правилами, закупівельним законодавством та спеціальними нормативними актами.

Особливо важливо не використовувати форс-мажор як універсальне обґрунтування зміни ціни, продовження строку або невиконання процедури, якщо для цього законом встановлений окремий порядок.

Форс-мажор не замінює погодження органу управління, якщо таке погодження прямо вимагається законом, статутом або договором.

14.19. Форс-мажор у публічних закупівлях

У договорах про закупівлю форс-мажорне застереження повинно застосовуватися з урахуванням спеціальних правил Закону України «Про публічні закупівлі» та чинних на відповідний момент нормативних актів.

Юрист повинен окремо перевірити:

— чи допускається зміна строків;

— чи допускається зміна ціни;

— чи потрібна додаткова угода;

— які документи підтверджують обставини;

— чи не створює зміна договору порушення закупівельного законодавства.

Тобто наявність форс-мажору не означає автоматичної можливості змінити будь-яку істотну умову договору про закупівлю.

14.20. Готовий зразок форс-мажорного застереження для договору в Україні під час війни

Сторони підтверджують, що цей Договір укладається та виконуватиметься в умовах триваючої збройної агресії проти України, воєнного стану та пов’язаних із ними ризиків для здійснення господарської та інвестиційної діяльності.

Сторони усвідомлюють та приймають, що на дату укладення цього Договору в Україні тривають воєнні дії та діє правовий режим воєнного стану. Сам по собі факт існування воєнного стану, збройної агресії або загальновідомої небезпеки, пов’язаної з війною, не вважається автоматичною підставою для звільнення Сторони від виконання її зобов’язань за цим Договором.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для цілей цього Договору є надзвичайні та невідворотні за конкретних умов обставини, які виникли незалежно від волі Сторони та об’єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання конкретного зобов’язання за цим Договором, за умови наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між такими обставинами та неможливістю виконання відповідного зобов’язання.

З урахуванням умов воєнного стану та триваючих воєнних дій до форс-мажорних обставин, зокрема, можуть належати:

· ракетні та дронові атаки;

· артилерійські та інші обстріли;

· бойові дії;

· безпосереднє ведення бойових дій на території, де здійснюється виконання зобов’язання;

· мінування територій та обмеження доступу до них;

· тимчасова окупація території;

· блокада;

· евакуація населення або працівників;

· знищення, руйнування або істотне пошкодження майна;

· пошкодження виробничих, складських, офісних та інших об’єктів;

· аварії або істотне пошкодження об’єктів критичної інфраструктури;

· тривалі або аварійні відключення електроенергії, теплопостачання, водопостачання чи зв’язку;

· відсутність або істотне обмеження транспортного сполучення;

· комендантська година та інші встановлені законом обмеження пересування;

· обов’язкові рішення органів державної влади, органів місцевого самоврядування або військового командування, які безпосередньо унеможливлюють виконання конкретного зобов’язання;

· реквізиція або примусове відчуження майна для потреб оборони;

· встановлення заборон або обмежень експорту чи імпорту;

· знищення або втрата документів, обладнання, товарів чи інших матеріальних цінностей внаслідок воєнних дій;

· інші обставини, безпосередньо спричинені воєнними діями або їх наслідками, які відповідають критеріям форс-мажорних обставин відповідно до законодавства України.

При цьому сам факт запровадження або продовження воєнного стану, загальна нестабільність економічної ситуації, інфляція, зміна валютного курсу, зменшення прибутковості інвестиційного проєкту, відсутність у Сторони необхідних коштів або погіршення її фінансового стану не є самі по собі форс-мажорними обставинами та не звільняють Сторону від виконання зобов’язань за цим Договором.

Для визнання конкретної обставини форс-мажорною Сторона повинна довести її безпосередній вплив на можливість виконання конкретного зобов’язання за цим Договором.

Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, зобов’язана повідомити іншу Сторону у письмовій формі протягом ___ робочих днів з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про настання таких обставин.

У повідомленні зазначаються обставина, дата її виникнення, конкретне зобов’язання, на яке вона впливає, характер такого впливу, вжиті заходи щодо мінімізації наслідків та, за можливості, орієнтовний строк дії обставини.

Сторона зобов’язана вживати всіх розумних та доступних заходів для запобігання або мінімізації наслідків форс-мажорних обставин та продовжувати виконання тих зобов’язань, виконання яких можливе незалежно від таких обставин.

Наявність форс-мажорних обставин не звільняє Сторону автоматично від виконання всіх зобов’язань за Договором та не припиняє грошові або інші зобов’язання, якщо інше прямо не передбачено законом або цим Договором.

Наслідком форс-мажорних обставин є звільнення Сторони від відповідальності за порушення конкретного зобов’язання лише в межах та за період, протягом якого така обставина безпосередньо унеможливлювала його виконання.

Факт настання форс-мажорних обставин може підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, а також іншими належними та допустимими доказами відповідно до законодавства України та обставин конкретної справи.

Після припинення дії форс-мажорних обставин Сторона зобов’язана невідкладно повідомити про це іншу Сторону та відновити виконання своїх зобов’язань.

Якщо форс-мажорні обставини тривають безперервно понад ___ календарних днів та об’єктивно унеможливлюють подальше виконання істотних зобов’язань за Договором, кожна Сторона має право ініціювати переговори щодо зміни, призупинення або припинення Договору.

Якщо Сторони не погодили інший порядок подальшого виконання Договору протягом ___ календарних днів з моменту початку таких переговорів, кожна Сторона має право ініціювати розірвання Договору з проведенням взаємних розрахунків та поверненням отриманого за Договором майна, документів, коштів або інших цінностей у частині, в якій таке повернення є фактично та юридично можливим.

При цьому припинення або розірвання Договору у зв’язку з тривалими форс-мажорними обставинами не звільняє Сторони від виконання грошових та інших зобов’язань, які виникли до моменту припинення або розірвання Договору та виконання яких є можливим після припинення дії таких обставин.

ПРАКТИЧНИЙ ЧЕК-ЛИСТ ЮРИСТА: ПЕРЕВІРКА ФОРС-МАЖОРНОГО РОЗДІЛУ

□ Чи визначено форс-мажор як обставину, що об’єктивно унеможливлює виконання конкретного зобов’язання?

□ Чи враховано воєнні обставини, актуальні для конкретного договору?

□ Чи немає формули про автоматичне звільнення від усіх зобов’язань?

□ Чи визначено причинно-наслідковий зв’язок між подією та невиконанням?

□ Чи встановлено строк і форму повідомлення контрагента?

□ Чи визначено зміст повідомлення?

□ Чи передбачено обов’язок мінімізувати наслідки?

□ Чи врегульовано підтвердження форс-мажору сертифікатом ТПП та іншими доказами?

□ Чи врегульовано наслідки для грошових зобов’язань?

□ Чи визначено, що відбувається зі строками виконання?

□ Чи визначено порядок відновлення виконання після припинення обставин?

□ Чи передбачено механізм розірвання при тривалому форс-мажорі?

□ Чи враховано спеціальне законодавство для державних підприємств або публічних закупівель?

НОРМАТИВНА БАЗА ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Цивільний кодекс України: ст. 617 — підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання; ст. 652 — істотна зміна обставин.

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР, ст. 14-1 — засвідчення форс-мажорних обставин.

Закон України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII — застосовується з урахуванням спеціальних правил щодо зміни та виконання договорів про закупівлю.

Постанова Об’єднаної палати КГС Верховного Суду від 06.02.2026 у справі № 910/881/24 — воєнний стан сам по собі не доводить форс-мажор у конкретному договорі; необхідний причинно-наслідковий зв’язок; сертифікат ТПП не є єдиним доказом.

Постанова Об’єднаної палати КГС Верховного Суду від 18.06.2026 — несвоєчасне подання сертифіката ТПП саме по собі не позбавляє права посилатися на форс-мажор, якщо договором прямо не встановлено інший наслідок; істотне значення має своєчасне повідомлення контрагента.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 14

Умови війни вимагають від юриста відмовитися від формального підходу до форс-мажору. Якісне застереження повинно не просто перелічувати війну, обстріли або воєнний стан, а встановлювати механізм: подія → вплив на конкретне зобов’язання → повідомлення → доказування → тимчасове звільнення від відповідальності або інший погоджений наслідок → відновлення виконання. Саме така конструкція зменшує ризик спору та полегшує доказування позиції сторони.

Примітка: наведені положення є практичною моделлю договірної роботи. Перед застосуванням конкретного формулювання необхідно перевіряти чинну редакцію законодавства, спеціальні правила для відповідного виду договору та актуальну судову практику.

ЧАСТИНА 2

15.24. ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Договір купівлі-продажу нерухомого майна є одним із найбільш ризикових договорів купівлі-продажу. Його перевірка не повинна обмежуватися погодженням ціни та опису об’єкта. Юрист має одночасно перевірити право продавця, історію набуття майна, зареєстровані обтяження, технічні характеристики, земельну ділянку, повноваження сторін, сімейний статус у передбачених законом випадках, порядок розрахунків, податкові наслідки та порядок переходу права власності.

Цивільний кодекс України регулює договір купівлі-продажу, зокрема форму договору, право продажу майна, обов’язок продавця попередити про права третіх осіб, передачу майна, ризик випадкового знищення та інші наслідки. Поточна редакція Кодексу на момент підготовки цього розділу — від 05.08.2026. citeturn1search0

Спеціальне значення має Закон України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Закон передбачає обов’язковість державної реєстрації відповідних речових прав та визначає випадки, коли нотаріальна дія з нерухомістю супроводжується одночасною державною реєстрацією.

15.24.1. КОЛИ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ НЕРУХОМОСТІ

Договір застосовується для відчуження об’єктів нерухомого майна, зокрема земельних ділянок, житлових будинків, квартир, будівель, споруд, нежитлових та інших приміщень — з урахуванням спеціального правового режиму конкретного об’єкта.

Перед підготовкою договору потрібно встановити, що саме продається: окремий об’єкт, його частина, частка у праві власності, об’єкт разом із земельною ділянкою чи майнові права на об’єкт, який ще не створений. Для об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості застосовуються спеціальні правила.

15.24.2. ПЕРЕВІРКА ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПРОДАВЦЯ

До підписання договору необхідно перевірити документ або сукупність документів, на підставі яких продавець набув право на майно, а також актуальні відомості Державного реєстру речових прав.

Перевірка має охоплювати:

• власника та його частку;

• підставу набуття права;

• дату державної реєстрації;

• наявність співвласників;

• іпотеки та заборони відчуження;

• арешти та інші обтяження;

• речові права третіх осіб;

• відповідність реєстрових даних технічним характеристикам об’єкта.

Особливо важливо перевірити, чи не існує розбіжностей між правовстановлюючими документами, Реєстром прав, технічним паспортом та фактичним станом нерухомості.

15.24.3. ПЕРЕВІРКА ОБТЯЖЕНЬ І РИЗИКІВ

До укладення договору слід отримати актуальну інформацію про зареєстровані права та обтяження. Наявність іпотеки, заборони відчуження, арешту або податкової застави може істотно впливати на можливість укладення та державної реєстрації правочину.

Закон № 1952-IV передбачає спеціальні випадки, коли для державної реєстрації права власності необхідна згода іпотекодержателя або контролюючого органу. Тому формула «обтяження є, але сторони домовилися його не враховувати» є юридично неприйнятною.

15.24.4. ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ НА ОБ’ЄКТ

Для будівлі, споруди, квартири або приміщення необхідно зіставити юридичний опис об’єкта з технічною документацією.

Юристу доцільно перевірити:

• площу;

• адресу;

• поверх;

• номер приміщення;

• складові частини;

• технічний паспорт;

• факт прийняття в експлуатацію, якщо це передбачено законодавством;

---

Продовження: Частина 2 практичного посібника зі складання та перевірки договорів буде опублікована в наступній публікації.