Укладаємо шлюбний договір – зразки договорів
Адвокатське бюро «Довженко та партнери» пропонує послуги по складанню шлюбного договору, які можуть укладатися на наступних умовах:
Шлюбний договір з встановленням права власності на майно придбане під час шлюбу
Шлюбний договір для подружжя, які перебувають у шлюбі, коли одному з подружжя надається право проживання в житлі коштів другої половини
Шлюбний договір для подружжя, які мають намір незабаром розірвати шлюб
Шлюбний договір для випадку, коли один з подружжя є власником підприємства
Шлюбний договір для випадку, коли частки і вклади в комерційні організації оформляються тільки на одного з подружжя
Шлюбний договір для осіб, що вступають в шлюб
Шлюбний договір з умовою про визначення майна, яке буде передано кожному з подружжя у разі розірвання шлюбу
Шлюбний договір про розподіл майна та встановлення роздільної власності
Шлюбний договір з встановленням режиму роздільної власності на майно одного з подружжя
Шлюбний договір з встановленням режиму роздільної власності подружжя як на вже наявне у подружжя, так і на майбутнє майно
Шлюбний договір з встановленням режиму спільної сумісної власності на окремий вид майна
Шлюбний договір з умовою про зміну режиму майна, нажитого в період шлюбу, і встановлення режиму роздільної власності щодо майна, яке буде придбано в майбутньому
Шлюбний договір для осіб, які перебувають у шлюбі; з умовою про роздільної власності на майно, нажите подружжям до шлюбу і продане в шлюбі
Шлюбний договір для громадян, які перебувають у шлюбі
Шлюбний договір
Договір про розподіл майна між колишнім подружжям з доплатою грошей
Договір про розподіл майна між колишнім подружжям
Шлюбний контракт для осіб, що вступають в шлюб
Зразок (шаблон) шлюбного договору. Даний зразок (шаблон) шлюбного договіру можна придбати на нашому сервісі “Світ документів – онлайн”
Коментар:
Шлюбний договір – це, перш за все, угода про вирішення спірних питань життя сім’ї, укладена між особами які вступають у шлюб, або подружжям.
Сімейним кодексом України передбачено, що шлюбним договором регулюються лише майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
Згідно з частиною третьою статті 93 Кодексу шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Отже, подружжя не зможе, як раніше, передбачити якісь обов’язки особистого характеру по відношенню один до одного, а також особисті немайнові відносини між ними та дітьми. Добре це чи ні – покаже практика.
Важливою умовою шлюбного договору є те, що його положення не повинні зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне для нього матеріальне становище.
Крім того, частиною п’ятою статті 93 цього Кодексу визначено, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов’язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства. Зокрема, може бути встановлено, що певне майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано під час шлюбу в дар, стає їхньою спільною сумісною власністю; може бути визначено на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажите в період шлюбу; може бути передбачено умови поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна.
Шлюбний договір може містити також положення про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень про спільну сумісну власність і вважати це майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Наприклад, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобов’язується утримувати непрацездатних батьків, когось з них, або дітей, народжених не в спільному шлюбі, надавати цим особам грошову допомогу або/та надати їм можливість проживати разом з подружжям, виділивши окрему кімнату в будинку чи квартирі тощо.
Чоловік може у шлюбному договорі зобов’язати дружину ощадливо ставитись до сімейного бюджету, здійснювати облік проведених витрат на певну суму та інформувати його про ці витрати. Дружина може зобов’язати чоловіка забезпечити проживання своєї сім’ї в окремій квартирі чи будинку, окремо від його батьків.
Проте на практиці шлюбний договір в першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розриву шлюбних відносин. Тому, безперечно, у шлюбному договорі можна визначити можливий порядок поділу майна, у тому числі і після розірвання шлюбу. У цьому разі у випадку розлучення можна уникнути довготриваючих судових процесів поділу майна, маючи більше шансів зберегти добрі відносини після розлучення.
Слід виділити питання визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом. Статтею 59 Сімейного кодексу визначено, що той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
укладаючи шлюбний договір, сторони можуть включити до нього: положення про порядок користування житлом, яке належить одному з подружжя на праві приватної власності; про звільнення після розлучення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився у нього у зв’язку з реєстрацією шлюбу; про проживання в житловому приміщенні родичів когось з подружжя тощо.
У шлюбному договорі особи на власний розсуд можуть визначити право на утримання незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, умови, розмір та строки, у які будуть здійснюватися такі виплати. При цьому у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена й можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Отже, подружжя або особи, що бажають взяти шлюб, можуть включити до шлюбного договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.